Наукові записки Державного природознавчого музею НАНУ - том 9
Балабай П.П. Гетеростраки верхнього силуру Поділля // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1961. - 9 - С. 3-11.
Описані знайдені у верхньому силурі Поділля (верхах Чортківського горизонту) вісім видів гетерострак. З них один вид з роду Poraspis - Poraspis sturi Alth, один - з роду Ctenaspis - Ctenaspis Kiaeri, п'ять - з роду Pteraspis (Pt. podolica Alth, Pt. kneri Lank., Pt. Zychi Brotz., Pt. iwaniensis Вrоtz., Pt. sp.l.) і один - з роду Brachipteraspis - Br. bryanti Brotz. З них найпоширеніший вид Pt. podolica Аllh. Навпаки, Pt. Zychi Brotz. і Pt. iwaniensis Brotz. зафіксовані у вигляді поодиноких екземплярів. Вказані представники знайдені в басейні Серета і в районі Залещиков на Дністрі. Численні представники Brachipteraspis bryanti і Pteraspis kneri (вентральні щити) зібрані, крім того, В. Зіхом в Старій Ігольниці біля Чорткова.
Описываются найденные в верхнем силуре Подолии (верхах Чертковского горизонта) восемь видов гетерострак. Из них один вид из рода Poraspis - Poraspis sturi Alth, один - из рода Ctenaspis - Ctenaspis Kiaeri Zych, пять - из рода Pteraspis (Pt. podolica Alth, Pt. kneri Lank., Pt. Zychi Brotz., Pt. iwaniensis Вrоtz., Pt. sp.l.) и один - из рода Brachipteraspis - Br. bryanti Brotz. Из них наиболее многочислен широко распространенный вид Pt. podolica Аllh. Наоборот, Pt. Zychi Brotz. и Pt. iwaniensis Brotz. встречаются в виде единичных экземпляров.
Указанные представители найдены в бассейне Серета и в районе Залещиков на Днестре. Многочисленные представители Brachipteraspis bryanti и Pteraspis kneri (вентральные щиты) собраны, кроме того, В. Зихом в Старой Игольнице близ Черткова.
В статті поданий опис частини колекції фауни, зібраною А. Л. Крівиним з відкладів сеймульскої свити в околицях Кобилецької Поляни. Майже усі види відомі з сеномана, деякі - з верхнього альба інших територій.
В статье дается описание части коллекции фауны, собранной А. Л. Кривиным из отложений сеймульской свиты в окрестностях Кобылецкой Поляны.
Кроме иноцерамов, которые были ранее описаны С. П. Коцюбинским, в коллекции имеются: Micrabacia sp.?, Cidaris sp.,Hemiaster minimus (Ag.), Holaster sp., Spirorbula? ddmesii (Noetl.), Parallelodon sp., Cardium sp., Pinna cf. decussata Gоldf., Entolium cf., orbiculare (Sow.), Chlamys (Aequipecten) aspera (Lam.), Neithea cf. quinquecostata (Sow.), N. cf. cometa (Orb.), Plicatula auressensis Coq., Plicatula sp., Natica lamellosa Roem., Latyrus elongatus (Sow.), Voluta cf. roemeri (Reuss), Hyphoplites falcatus (Mant.).
Почти все виды известны из сеномана, некоторые — из верхнего альба других территорий.
У статті на основі більше ніж 100 зразків денталід, що зберігаються в Науково-природознавчому музеї АН УРСР, даний опис і стратиграфічне поширення на Волыно-Подільській плиті наступних видів : Fustiaria strehlensis (Geinitz), Dentalium nutans Kner, D. multicostatum Favre, D. sacheri Alth. Зокрема, описана скульптура трубок Fustiaria strehlensis (Geinitz). До теперішнього часу були відомі лише ядра, що належать цьому виду.
В статье на основании больше чем 100 образцов денталид хранящихся в Научно-природоведческом музее АН УССР, дано описание и стратиграфическое распространение на Волыно-Подольской плите следующих видов: Fustiaria strehlensis (Geinitz), Dentalium nutans Kner, D. multicostatum Favre, D. sacheri Alth.
В частности, описана скульптура трубок Fustiaria strehlensis (Geinitz). До настоящего времени были известны лишь ядра, принадлежащие данному виду.
У статті даний опис геологічного розрізу четвертинних відкладів околиць м. Львова і нової знахідки бивня мамонта на межі гравійно-глинистих відкладів і відкладів, що утворилися в умовах водних басейнів. Вперше звертається увага на наявність викопної вічної мерзлоти в рисі м. Львова.
В статье дано описание геологического разреза четвертичных отложений окрестностей г. Львова и новой находки бивня мамонта на контакте гравийно-глинистых отложений и отложений, образовавшихся в условиях водных бассейнов. Впервые обращается внимание на наличие ископаемой вечной мерзлоты в черте г. Львова.
Крейдові відклади Волино-Подільської плити різноманітні по своєму складу. Закономірна поступова зміна порід проходить в напрямі із заходу на схід. В результаті цього в тому ж напрямі з'являються смуги: 1 - вапнякових піщаників, 2 - піскуватих мергелів (30-60% СаСО3), 3 - мергелів (60-80% СаСО3), 4 - крейдяноподібних вапняків і крейди (80-98% СаСО3), 5 - детритових вапняків. Окремі різновиди порід можуть бути використані для виробництва будівельних матеріалів - будівельного каменю, цементу, гідравлічного вапна та ін.
Меловые отложения Волыно-Подольской плиты разнообразны по своему составу. Закономерное постепенное изменение пород проходит в направлении с запада на восток. В результате этого в том же направлении появляются полосы: 1 - известковистых песчаников, 2 - песчанистых мергелей (30-60% СаСО)3), 3 - мергелей (60-80% СаСО3), 4 - мелоподобпых известняков и писчего мела (80-98% СаСО3), 5 - детритовых известняков. Отдельные разновидности отмененных пород могут быть использованы для производства строительных материалов - строительного камня, цемента, извести, гидравлической извести и др.
Здун В.І. Личинки трематод наземних молюсків західних областей України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1961. - 9 - С. 35-44.
Обстежено 1191 екземплярів наземних молюсків, які відносяться до семи видів. При розтині молюсків була виявлена значна міра зараженості їх личинковими формами різних присиснів. Аналіз зібраного матеріалу показав, що на досліджених пасовищних угіддях виявлено в молюсках п'ять видів личинок дигенетичних присиснів.
Обследован 1191 экземпляр наземных моллюсков, принадлежащих к семи видам. При вскрытии моллюсков была обнаружена значительная степень зараженности их личиночными формами различных сосальщиков. Анализ собранного материала показал, что на исследованных пастбищных угодьях обнаружено в моллюсках пять видов личинок дигенетических сосальщиков. Среди них нашлись Cercaria vitrina Linst. (Dicrocoelium lanceatum Stiles et Hassal cercaria) из группы стилетных церкарий наземных моллюсков, витриноцеркарий - личинки возбудителя дикроцелиоза копытных. Личинки встречались редко и экстенсивность инвазии моллюсков Eulota fruticum их хозяев незначительна - 1%. Дополнительным хозяином выявились муравьи Formica fusca L., экстенсивность зараженности муравьев метацеркариями дикроцелия была также незначительная - 0,01%.
Циклы развития обнаруженных безхвостых церкарий неизвестны. В статье описана морфология четырех видов безхвостых церкарий, мариты которых относятся к семейству Brachylaemidae.
Весною і літом 1949 і 1950 рр. і частково 1951-1960 рр. вивчалися комахи - шкідники садів на території Західної Волині у межах Волинської і Рівненської областей. Літературних даних по ентомофауні обстеженої території є дуже мало. Виявлено 65 видів шкідників, у тому числі 61 вид на фруктових деревах і 4 на ягідних кущах. Виявлені шкідники відносяться до шести рядів, а саме: Homoptera - 10 видів, Coleoptera - 24, Lepidoptera - 27, Нуmenoptera - 2, Derrnaptera і Orthoptera - по одному виду.
Весной и летом 1949 и 1950 гг. и частично 1951-1960 гг. изучались насекомые - вредители садов на территории Западной Волыни в границах Волынской и Ровенской областей. Литературных данных по энтомофауне обследованной территории имеется очень мало.
Сады обследованы в 42 населенных пунктах в разных биотопах, причем просмотрено 2441 фруктовое дерево и 2000 сеянцев, саженцев и молодых деревьев в питомниках. Одновременно просмотрено небольшое количество ягодных кустарников.
Обнаружено 65 видов вредителей, в том числе 61 вид на фруктовых деревьях и 4 насекомых на ягодных кустарниках. Обнаруженные вредители относятся к шести отрядам, а именно: Homoptera - 10 видов, Coleoptera - 24, Lepidoptera - 27, Нуmenoptera - 2, Derrnaptera и Orthoptera - по одному виду.
В 1949 г. наблюдалось массовое появление кольчатого шелкопряда и яблонной моли, а местами — непарного шелкопряда и златогузки. В течение двухлетних обследований многочисленными были медяница, тли, щитовки.
Известные вредители садов в восточных областях Украины — букарка, козарка и аленка — на обследованной территории встречались в очень ограниченном количестве или даже отдельными экземплярами.
Приведено 62 види жуків-вусачів. Нові для фауни України види: Cortodera reitteri Pic, Monochamus urussovi (Fisch.), M. saltuarius Qebl. и Mesosa myops Dalm. Вказуються місцезнаходження маловідомих видів Evodinus clathratus F., Gaurotes excellens Вranсs., Rhopalopus femoratus (L.) и Pronocera angusta (Kriechb.), не відмічених для Радянського Союзу в "Фауні СРСР". Вказуються кормові рослини для Evodinus clathratus F. (ялина), Acmaeops collaris L. (граб), Mesosa nebulosa F. (граб) і інших видів.
Приведено 62 вида жуков-усачей. Новые для фауны Украины вида: Cortodera reitteri Pic, Monochamus urussovi (Fisch.), M. saltuarius Qebl. и Mesosa myops Dalm. Указываются местонахождения малоизвестных видов Evodinus clathratus F., Gaurotes excellens Вranсs., Rhopalopus femoratus (L.) и Pronocera angusta (Kriechb.), не отмеченных для Советского Союза в "Фауне СССР". Указываются кормовые растения для Evodinus clathratus F. (ель), Acmaeops collaris L. (граб), Mesosa nebulosa F. (граб) и других видов.
Дослідженнями встановлено, що в згаданому вище районі найбільш поширеними кліщами гризунів є представники роду Laelaps и Hyperlaelaps, які пов'язані з місцями життя і чисельністю їх хазяїв. Цікавими є кліщі Myonyssus ingricus і Haemogamasus ambulus, які, в порівнянні з суміжними районами, в Прикарпатті є рідкісними і знайдені тільки восени. Вивчення фауни гамазовых кліщів є цікавим в епідеміологічному відношенні. Крім того, наведені дані можуть бути використані для зоогеографічних цілей.
В результате проведенных в 1959-1960 гг. исследований в верховье бассейна Днестра нами проанализировано 499 экз. насекомоядных и грызунов, из которых собрано 2607 экз. гамазовых клещей, относящихся к 6 семействам и 25 видам.
Исследованиями установлено, что в упомянутом выше районе наиболее распространенными клещами грызунов являются представители рода Laelaps и Hyperlaelaps, которые связаны с местообитаниями и численностью их хозяев. Интересными являются клещи Myonyssus ingricus и Haemogamasus ambulus, которые, по сравнению со смежными районами, в Прикарпатье являются редкостными и найдены только осенью.
Изучение фауны гамазовых клещей интересно в эпидемиологическом отношении. Кроме того, приведенные данные могут быть использованы для зоогеографических целей.
У статті наведені дані про ступінь зараженості ектопаразитами птахів басейну верхньої течії Дністра, здобутих в червні-листопаді 1959 р. Було обстежено 394 особини птахів, що належать до 82 видів. Переважаюча кількість птахів відноситься до ряду горобиних. У 228 птахів (57,9%) були виявлені ектопаразити наступних груп : пухоїди - у 149 особин (65,4%), блохи - у 1 особини (0,4%), кровосисні мухи - у 7 особин (3,0%), пір'яні кліщі - у 56 особин (24,6%), іксодові кліщі - у 11 особин (4,9%), гамазові кліщі - у 3 особин (1,3%), хижі кліщі - у 1 особини (0,4%).
В статье приводятся данные о степени зараженности эктопаразитами птиц бассейна верхнего течения Днестра, добытых в июне-ноябре 1959 г. Было обследовано 394 особи птиц, принадлежащих к 82 видам. Преобладающее количество птиц относится к отряду воробьиных. У 228 птиц (57,9%) были обнаружены эктопаразиты следующих групп: пухоеды - у 149 особей (65,4%), блохи - у 1 особи (0,4%), кровососные мухи - у 7 особей (3,0%), перьевые клещи - у 56 особей (24,6%), иксодовые клещи - у 11 особей (4,9%), гамазовые клещи - у 3 особей (1,3%), хищные клещи - у 1 особи (0,4%).
Все обследованные птицы делятся автором на четыре экологические группы: 1) водно-болотные и промысловые водоплавающие птицы - 27 видов, 155 особей; 2) птицы, гнездящиеся на древесной растительности - 23 вида, 78 особей; 3) дуплогнездники и норники - 21 вид, 89 особей; 4) птицы, гнездящиеся на земле - 8 видов, 51 особь.
В таблице приведены данные о степени зараженности каждой экологической группы птиц различными эктопаразитами и подан краткий анализ цифровых данных.
Для запису коливань тиску в зябровому апараті риб нами була виготовлена проста і зручна установка. Запис здійснювався на фотопапері, який обертався з барабаном кімографа, захищеного від освітлення кожухом. Манометр із забарвленим стовпчиком води (барвник нейтральрот) освітлювався пучком світла. Останній, проходячи через проріз в кожусі кімографа, давав на фотопапері зображення кривої на межі світлої і тіньової частини.
Для записи колебаний давления в жаберном аппарате рыб нами была изготовлена простая и удобная установка. Запись производилась на фотобумаге, которая вращалась с барабаном кимографа, защищенного от освещения кожухом. Манометр с окрашенным столбиком воды (краситель нейтральрот) освещался пучком света. Последний, проходя через прорезь в кожухе кимографа, давал на фотобумаге изображение кривой на границе светлой и теневой части.
В качестве отметчика времени использовали небольшую индукционную катушку, к молоточку прерывателя которой была прикреплена шторка. Ток прерывался метрономом заданной частоты. Источник тока - аккумулятор.
Применив двойной набор частей и используя обе половины барабана, вели запись одновременно от двух полостей жаберного аппарата. Синхронизация записей даст возможность затем сравнивать их работу.
В результаті проведених в 1953-1959 рр. досліджень в районах Боржавских полонин і Черногоры нами встановлено 11 видів мишоподібних гризунів. В розміщенні мишоподібних гризунів на Боржавських полонинах і полонинах Чорногори спостерігаються великі відмінності, що обумовлені наявністю в цих районах своєрідних рослинних асоціацій, мікрокліматичних і інших екологічних умов. Так, в асоціаціях біловусників, чорничників, щавельників і на оброблюваних ділянках Боржавських полонин пануючим видом серед мишоподібних гризунів є сіра полівка, що поступається за чисельністю жовтогорлій миші в роки масового розмноження лісових гризунів. З іншого боку, в аналогічних асоціаціях Чорногори найпоширенішими видами є темна і мала водяна полівки; сіра полівка належить тут до рідкісного виду.
В результате проведенных в 1953-1959 гг. исследований в районах Боржавских полонин и Черногоры нами установлено 11 видов мышевидных грызунов: серая крыса (Rattus norvegicus Веrkenh.), домовая (Mus musculus L.), желтогорлая (Apodemus jlavicollis Melch.), полевая (Apodemus agrarius Pali.) и лесная (Apodemus silvaticus L.) мыши; лесная (Clethrionomys glareolus Schreb.), обыкновенная, или серая (Microtus arvalis Pall.), темная (Microtus agrestis L.), подземная (Microtus subterraneus Selуs-Lоngсh.), малая водяная (Arvicola scherman Shav.) и снежная (Microtus nivalis Mill.) полевки. Почти все из перечисленных видов являются общими для высокогорья вышеупомянутых районов, за исключением снежной полевки, распространенной только в Черногоре, а также полевой мыши, до сих пор не обнаруженной в условиях Черногоры.
Однако в размещении мышевидных грызунов на Боржавских полонинах и полонинах Черногоры наблюдаются большие различия, обуславливающиеся наличием в этих районах своеобразных растительных ассоциаций, микроклиматических и других экологических условий. Так, в ассоциациях белоусников, черничников, щавельников и на обрабатываемых участках Боржавских полонин господствующим видом среди мышевидных грызунов является серая полевка, уступающая по численности желтогорлой мыше в годы массового размножения лесных грызунов. С другой стороны, в аналогичных ассоциациях Черногоры наиболее распространенными видами являются темная и малая водяная полевки; серая полевка принадлежит здесь к редкостному виду.
Распространение снежной полевки в Черногоре связано в основном с криволесьем — горной сосной, а также рододендроном, зеленой ольхой, вечнозеленой осокой, в других растительных ассоциациях она является редкостной или почти не встречается.
В статье дается сравнительная характеристика распространения и других видов мышевидных грызунов, а также приводятся некоторые материалы о характере причиняемого ими вреда в условиях Боржавских полонин и Черногоры.
Исходя из работ, осуществляемых Научно-природоведческим музеем АН УССР по повышению продуктивности субальпийских лугов, выяснение особенностей размещения мышевидных грызунов имеет определенное практическое значение и требует проведения дальнейших стационарных исследований мышевидных грызунов и разработки эффективных мер борьбы с ними в условиях высокогорья.
В статті пропонується попередня програма стаціонарних досліджень фауни хребетних тварин високогір'я Карпат. По кожній групі хребетних тварин автори приводять об'єм і методику стаціонарного вивчення екології і біології з відповідним обгрунтуванням необхідності досліджень.
Автори пропонують координувати зусилля радянських учених і вчених країн народної демократії, територіально пов'язаних з Карпатами, для широкого стаціонарного дослідження хребетних тварин високогір'я за загальною програмою і єдиною методикою вивчення.
В статье предлагается примерная программа стационарных исследований фауны позвоночных животных высокогорья Карпат. По каждой группе позвоночных животных авторы приводят объем и методику стационарного изучения экологии и биологии с соответствующим обоснованием необходимости исследований.
В работе дана краткая сравнительная характеристика элементов климата полонины Пожижевской (1410 м н.у.м.) и района с. Яремче (530 м н.у.м.).
Авторы предлагают координировать усилия советских ученых и ученых стран народной демократии, территориально связанных с Карпатами, для широкого стационарного исследования позвоночных животных высокогорья по общей программе и единой методике изучения.
Малиновський К.А. Геоботанічна характеристика південно-західної частини Чорногірського хребта // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1961. - 9 - С. 104-120.
В роботі приведена коротка геоморфологічна характеристика південно-західної частини хребта Чорногора (Рахівський р-н, Закарпатської обл.), а також коротка характеристика грунтів і клімату цього району. Характерною рисою рослинності південно-західної частини хребта Чорногора є наявність на південних схилах букових лісів, що утворюють верхню межу лісу, відсутність в субальпійському поясі великих площ гірської сосни і рододендрона східно-карпатського і переважання вторинних трав'янистих і напівчагарничкових формацій типу Nardeta і Муrtilteta. Рослинність субальпійського поясу, а також верхня межа лісу мають антропогенний характер завдяки інтенсивному пасовищному господарству, яке здавна проводиться на цих полонинах. Приведена флористична характеристика основних асоціацій букових і ялинових лісів, що облямовують полонини. У субальпійському і альпійському поясах природна рослинність збереглася тільки в районі пануючої в цій частині вершини Петрос - 2022 м н.р.м і на північних крутих схилах. Приведений опис асоціацій зеленої вільхи, ялівцю сибірського, чорничників і голубичников, а також трав'янистих первинних і вторинних типів рослинності (Nardeta, Festuceta rubrae, Deschampsieta, Festuceta supinae, Cariceta sempervirentis та ін.). У кінці роботи поданий перелік ендемічних для Карпат і рідкісних альпійських і арктоальпійських видів, що ростуть в цій частині Чорногори.
В начале работы приведена краткая геоморфологическая характеристика юго-западной части хребта Черногора (Раховский р-н, Закарпатской обл.), а также краткая характеристика почв и климата данного района. Характерной чертой растительности юго-западной части хребта Черногора является наличие на южных склонах буковых лесов, образующих верхнюю границу леса, отсутствие в субальпийском поясе крупных площадей горной сосны и рододендрона восточно-карпатского и преобладание вторичных травянистых и полукустарничковых формаций типа Nardeta и Муrtilteta. Растительность субальпийского пояса, а также верхняя граница леса имеют антропогенный характер благодаря интенсивному пастбищному хозяйству, которое издавна проводится на этих полонинах. Приведена флористическая характеристика основных ассоциаций буковых и еловых лесов, окаймляющих полонины. В субальпийском и альпийском поясах естественная растительность сохранилась только в районе господствующей в этой части вершины Петрос - 2022 м н. у. м. и на северных крутых склонах. Приведено описание ассоциаций зеленой ольхи, можжевельника сибирского, черничников и голубичников, а также травянистых первичных и вторичных типов растительности (Nardeta, Festuceta rubrae, Deschampsieta, Festuceta supinae, Cariceta sempervirentis и др.). В конце работы подан перечень эндемичных для Карпат и редких альпийских и арктоальпийских видов, произрастающих в этой части Черногоры.
Плодоношення 12 видів рослин вивчалося в 1959 р. в різних гірських поясах Карпат в районі м. Говерли (масив Чорногора). Підрахунки насіння і сім'ябруньок проводилися на 100 особинах за загальноприйнятою методикою. Відмічено, що кількість сім'ябруньок не завжди відповідає кількості повного насіння на особині (насіневій продуктивності). По характеру плодючості досліджені види заздалегідь розділені на три групи: а - рослини мають однакову плодючість в різних гірських поясах; би - у вищих поясах плодючість рослин поступово зменшується; у - плодючість рослин у вищих поясах збільшується. Передбачається, що природну межу поширення (верхню або нижню) мають в Карпатах ті види рослин, плодючість яких знижується у міру наближення до цієї межі.
Плодоношение 12 видов растений изучалось в 1959 г. в различных горных поясах Карпат в районе г. Говерлы (массив Черногора). Подсчеты семян и семяпочек проводились на 100 особях или генеративных побегах по общепринятой методике.
Отмечено, что количество семяпочек на один генеративный побег (плодовитость) не всегда соответствует количеству полных семян на особи (семенной продуктивности). По характеру плодовитости исследованные виды предварительно разделены на три группы: а - растения имеют одинаковую плодовитость в разных горных поясах; б - в более высоких поясах плодовитость растений постепенно уменьшается; в - плодовитость растений в более высоких поясах увеличивается.
Предполагается, что естественную границу распространения (верхнюю или нижнюю) имеют в Карпатах те виды растений, плодовитость которых понижается по мере приближения к этой границе.
Рослинність гірського масиву Чорногора в Українських Карпатах значною мірою (близько 20% усієї площі) представлена лугами з домінуючим щучника дернистого (Deschampsia caespitosa (L.) Р. В.). У субальпійському поясі щучниковые лугу вторинного походження, в альпійському - первинного.
Растительность горного массива Черногора в Украинских Карпатах в значительной степени (около 20% всей площади) представлена лугами с доминирующей щучкой дернистой (Deschampsia caespitosa (L.)Р.В.). В субальпийском поясе щучниковые луга вторичного происхождения, в альпийском - первичного.
Стационарные исследования динамики нарастания зеленой массы и отавности были проведены на полонине Пожижевской в ассоциациях Deschampsia caespitosa - Роаalpina + Festuca rubra и Deschampsia caespitosa - Polytrichum commune в течение вегетационных периодов 1958-1959 гг. по методу И. В. Ларина.
Собранный и обработанный материал дает возможность сделать следующие выводы.
1. В высокопродуктивной ассоциации Deschampsia caespitosa - Роа alpina + Festuca rubra продолжительность периода, в течение которого идет увеличение количества растительной массы на единицу площади, на 25—30 дней превышает длительность периода нарастания в ассоциации Deschampsia caespitosa — Polytrichum commune.
2. В течение вегетационного периода наиболее интенсивно проходит нарастание зеленой массы при относительно высоких температурах воздуха (15-20°С) и при отсутствии значительного количества осадков.
3. В период максимального развития травостоя более 50% растительной массы щучников составляют злаки (в основном щучник дернистый), разнотравье (13,55—33,71), а в ассоциации Deschampsia caespitosa - Polytrichum commune также мхи (22,50%).
4. Весовое участие злаков, бобовых и кислых трав в ассоциации Deschampsia caespitosa - Роа alpina -f- Festuca rubra возрастает с начала вегетации до фазы плодоношения, а в ассоциации Deschampsia caespitosa - Polytrichum commune до фазы цветения.
5. Количество прошлогодних остатков в течение вегетационного периода постепенно падает в обеих исследованных ассоциациях.
Устойчивыми к частому отчуждению оказались мятлик альпийский, клевер ползучий, овсяница красная и одуванчик аптечный; неустойчивыми — тимофеевка альпийская, полевица волосовидная и щучка дернистая.
Огляд роду Dicranella підготовлений на підставі критичного опрацювання гербаріїв відділу ботаніки Науково-природознавчого музею АН УРСР, Інституту ботаніки АН УРСР і літературних даних. На Україні зустрічається вісім видів цього роду і п'ять форм. Для них уточнені діагнози, вивчена мінливість. У Dicranella heteromalla виділена нова форма - fo. latifolia. Описи супроводжуються малюнками.
Обзор рода Dicranella подготовлен на основании критической обработки гербариев отдела ботаники Научно-природоведческого музея АН УССР, Института ботаники АН УССР и литературных данных.
На Украине встречается восемь видов этого рода и пять форм. Для них уточнены диагнозы, изучена изменчивость. У Dicranella heteromalla выделена новая форма - fo. latifolia. Описания снабжены рисунками.
Наведені нові місцезнаходження рідкісного для бріфлори України виду - Buxbaumia aphylla Hedw. B 1955 р. він був знайдений в околицях м. Львова на оголеннях грунту в сильно прорідженому буковому (під Чортовою скелею) і сосново-буково-дубових насадженнях (поблизу селища Брюховичі). На щорічно відвідуваних, починаючи з 1955 р., місцяхзростаннях відмічені великі коливання у великій кількості плодоносіння цього виду в окремі роки.
Приведены новые местонахождения редкого для бриофлоры Украины вида - Buxbaumia aphylla Hedw. B 1955 г. он был найден в окрестностях г. Львова на обнажениях почвы в сильно изреженых буковом (под Чертовой скалой) и сосново-буково-дубовом насаждениях (у поселка Брюховичи). На ежегодно, начиная с 1955 г., посещаемых местообитаниях отмечены большие колебания в обилии плодоношения этого вида в отдельные годы.