Наукові записки Державного природознавчого музею НАНУ - том 32
Чернобай Ю.М. Мережеве розширення методологічних меж природничої музеології // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 3-14.
Музейна справа перебуває у стані глибоких метаморфоз, перебіг яких обумовлений сучасним цивілізаційним поступом. Саморозвиток музейної дійсності, приріст функціонально-просторової сфери музею стали для музеологів об’єктом докладного осмислення і предметом аргументованого пояснення, яке спиралося по різних рівнях суспільної організації на власну диференціацію музеологічної теорії. Розгляд шляхів розвитку музеології та визначення новоявлених розширених ареалів музеологічної теорії можна здійснити лише на основі світової парадигми мережевого устрою як природних, так і соціальних систем.
Музейное дело находится в состоянии глубоких метаморфоз, ход которых обусловлен современным цивилизационным прогрессом. Саморазвитие музейной действительности, прирост функционально-пространственной сферы музея стали для музеологов объектом пристального осмысления и предметом аргументированного объяснения, которое опиралось на разных уровнях общественной организации на собственную дифференциацию музеологической теории. Рассмотрение путей развития музеологии и определение новоявленных расширенных ареалов музеологической теории можно осуществить только на основе мировой парадигмы сетевого устройства как природных, так и социальных систем.
Chernobay Yu.N. Network expansion of the methodological limits of Natural Sciences MuseologyMuseology is in a state of deep metamorphosis, which is due to move to modern civilization progress. Personal development of the museum actually increase the museum functionally-spatial sphere steel museologists subject of intense reflection and reasoned explanation of the subject, which was based on different levels of social organization to differentiate its own museological theory. Consideration of the ways of development of museology and determining the latter-day extended ranges of museological theory can only be done on the basis of the global paradigm of the network device, both natural and social systems.
У 2004 р. проведено ревізію колекції черепашок наземних молюсків, зібраних А.А. Полевіною у 1950-х рр. на території Закарпатської області. Колекція зберігається в Зоологічному музеї Ужгородського національного університету та містить 43 види наземних молюсків, серед яких занесені до Червоної книги України Chondrula bielzi, Trochulus bielzi. Plicuteria lubomirskii, рідкісні для України види Discus perspectivus і Macrogastra ventricosa.
В 2004 г. проведена ревизия коллекции раковин наземных моллюсков, собранных А.А. Полевиной в 1950-х гг. на территории Закарпатской области. Коллекция хранится в Зоологическом музее Ужгородского национального университета и содержит 43 вида наземных моллюсков, среди которых занесенные в Красную книгу Украины Chondrula bielzi, Trochulus bielzi, Plicuteria lubomirskii, редкие для Украины виды Discus perspectivus и Macrogastra ventricosa.
Gural-Sverlova N.V. A.A. Polevina's collection of land molluscs in Zoological Museum of Uzhgorod National UniversityThe collection of the land mollusc shells, collected by A.A. Polevina in 1950-th on the territory of the Transcarpathian Region, was at 2004 revised. The collection is preserved in the Zoological Museum of the Uzhgorod National University and contain 43 species of the land molluscs, among them entered in the Red List of Ukraine Chondrula bielzi, Trochulus bielzi, Plicuteria lubomirskii, rare species for Ukraine Discus perspectivus and Macrogastra ventricosa.
Бедернічек Т.Ю. Швидкість деструкції рослинного опаду: проблеми порівняння та узагальнення результатів досліджень // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 25-30.
Швидкість деструкції рослинного опаду є одним із основних функціональних параметрів наземних екосистем. Її кількісна оцінка є необхідною для моделювання динаміки органічної речовини в наземних екосистемах та біогеохімічних циклів хімічних елементів. Проте, зважаючи на відсутність загальноприйнятих стандартів та методичних рекомендацій щодо визначення цього параметру – у науковій літературі накопичилось багато експериментальних даних, які складно, а інколи неможливо порівнювати чи узагальнювати. У цьому дослідженні проаналізовано основні методичні проблеми визначення швидкості деструкції опаду. Запропоновано шляхи уніфікування методів досліджень та способи підвищення достовірності та репрезентативності очікуваних результатів на етапі планування експерименту.
Скорость деструкции растительного опада является одним из основных функциональных параметров наземных экосистем. Количественная оценка этого процесса необходима для моделирования динамики органического вещества в наземных экосистемах и биогеохимических циклов химических элементов. Однако, ввиду отсутствия общепринятых стандартов и методических рекомендаций – в научной литературе накопилось много экспериментальных данных, которые сложно, а иногда невозможно сравнивать или обобщать. В этом исследовании прованализованы основные методические проблемы определения скорости деструкции опада. Предложены пути унификации методов исследований и способы повышения достоверности и репрезентативности ожидаемых результатов на этапе планирования эксперимента.
Bedernichek T. Litter decomposition rate: issues of comparison and generalization of experimental dataRate of litter decomposition is one of the most important functional parameters of terrestrial ecosystems. Evaluation of this process is crusial for modeling the dynamics of organic matter in ecosystems or biogeochemical cycles of chemical elements. However, due to lack of standardized methods in this field, in many research papers authors developed their own approaches to evaluate litter decomposition rates or significantly modified the well-known ones. Hence, the huge sets of statistically significant, but methodologically incomparable experimental data can be found even in the recent studies on litter decomposition. In this research, the most common methodological issues in this field were analyzed and discussed. We suggested several ways to unify the popular methods and to increase significance and information value of the expected outcomes at the stage of planning a research experiment.
У роботі наведено порівняння основних популяційних та еколого-ценотичних характеристик Linnaea borealis L. в Україні. Визначено частку генеративних пагонів на річному прирості пагона за гербарними матеріалами. Також встановлено залежність інтенсивності утворення генеративних пагонів від щільності чагарничкового ярусу. За результатами дослідження поліська популяція L. borealis, окрім більшої площі і чисельності генеративних пагонів, має також більшу їх щільність, що вказує на її вищу життєвість. Надмірна щільність трав'яно-чагарничкового ярусу негативно впливає на здатність особин L. borealis формувати генеративні пагони. Разом з тим абіотичні умови розглянутих оселищ загалом сприятливі для існування виду.
В работе приведено сравнение основных популяционных и эколого-ценотических характеристик Linnaea borealis L. в Украине. Определена доля генеративных побегов на годовом приросте побега по гербарным материалам. Установлена зависимость интенсивности образования генеративных побегов от плотности кустарничкового яруса. По результатам исследования полесская популяция L. borealis, кроме большей площади и численности генеративных побегов, имеет также большую их плотность, что указывает на ее высокую жизненность. Чрезмерная плотность травяно-кустарничкового яруса негативно влияет на способность особей L. borealis формировать генеративные побеги. Вместе с тем абиотические условия существования вида в рассмотренных местообитаниях в целом благоприятны.
Burlaka M. Comparison of populations and habitats of Linnaea borealis L. in UkraineThis paper presents comparison of the main characteristics of populations and habitats of L. borealis in Ukraine. Fraction of generative shoots per one-year main shoot was calculated on herbarium materials, as well as the intensity of generative shoots formation depending on the density of undershrub layer. The studied population of L. borealis from Polissya, in addition to a larger area and the number of generative shoots, also has greater density of them, indicating its higher vitality. It is shown that excessive density of undershrub adversely affects the ability of L. borealis individuals to form generative shoots. Whereas abiotic conditions in a whole are conducive to the existence of the species in Ukraine.
Деградація значного числа рідкісних, унікальних популяцій та рослинних угруповань високогір’я Українських Карпат головним чином зумовлена як кліматичними змінами, так і демутаційними сукцесіями. Збереження життєздатності та адаптація популяцій до мінливих умов існування забезпечується за рахунок формування відповідної для цих умов структурно-функціональної організації локусів з найвищою щільністю та життєвістю особин. Такі локуси є демографічним ядром конкретних популяцій, субпопуляцій чи ценопопуляцій. У більшості випадків зазначені локуси формуються за оптимальних параметрів середовища і відсутні у песимальних чи критичних умовах. Охорона і відновлення популяцій зникаючих і рідкісних видів рослин вимагає застосовування активних способів їх збереження.
Деградация значительного числа редких, уникальных популяций и растительных сообществ высокогорья Украинских Карпат главным образом обусловлена как изменениями климатических условий, так и демутационными сукцессиями. Сохранение жизнеспособности и адаптация популяций к изменчивым условиям среды обеспечивается за счет формирования адекватной данным условиям структурно-функциональной организации локусов с наивысшей плотностью и жизненностью особей, являющихся ядром конкретных популяций, субпопуляций и ценопопуляций. В большинстве случаев такие локусы формируются при оптимальных параметрах среды и отсутствуют в песимальных или критических условиях обитания. Охрана и восстановление популяций исчезающих и редких видов растений требует активных способов их сохранения.
Kyyak V.H., Bilonoha V.M. Current structural changes in plant populations in the upper part of the Ukrainian CarpathiansDegradation of the considerable number of rare and unique populations and plant communities in the highlands of the Carpathians Ukrainian mainly occurs due to both а changes in climatic conditions and demutation succession. Preservation of viability and adaptation of the populations to changing environmental conditions is ensured by adequate structural and functional organization of the loci with the highest density and vitality of individuals. These loci are the structural and functional basis of specific populations, subpopulations and coenopopulation. In most cases, these loci are formed under optimal environment parameters and not available in pessimum or critical condition. Protection and restoration of the populations of endangered and rare plants requires active conservation methods.
Проаналізовано історію формування поняття "екологічна ніша". Розглянуто проблему виділення екологічних ніш у грибів. У ксилосапротрофних аскомікотів пропонується виділяти 6 груп екологічних ніш з відповідними типами: 1) просторові з 7 типами (за пагонами різного діаметру і форми галуження та виділенням структурних частин стовбурів, включаючи пеньки); 2) топічні з кортикофільним, лігнофільним і кортико-лігнофільним типами; 3) біоморфні (за життєвими формами) з типами хвойних дерев, листопадних дерев і чагарників; 4) гігротопні (за умовами зволоження оселищ) з типами посушливих і зволожених (тимчасово або постійно) оселищ;
5) трофічні (за спеціалізацією до певного деревного субстрату) із стенотрофним типом, що властивий аскомікотам без їх чіткої спеціалізації до певного виду деревного субстрату, і еутрофним типом, де гриби чітко спеціалізовані до певної деревної рослини; 6) сапротрофні (за станом розкладання субстрату) з 5 типами на основі шкали деструкції деревного субстрату П. Ренвалла.
Для прикладу наведено просторові екологічні ніші аскомікотів на мертвій деревині берези повислої (Betula pendula Roth.).
Проанализирована история формирования понятия "экологическая ниша". Рассмотрена проблема выделения экологических ниш у грибов. У ксилосапротрофных аскомикот предлагается выделять 6 групп экологических ниш с соответствующими типами:
1) пространственные с 7 типами (по побегам разного диаметра и наростания и выделением структурных частей стволов, включая пеньки); 2) топические с кортикофильным, лигнофильным и кортико-лигнофильным типами; 3) биоморфные (по жизненным формам) с типами хвойных деревьев, листопадных деревьев и кустарников; 4) гигротопные (по условиям увлажнения экотопа) с типами засушливых и влажных (временно или постоянно) экотопов;
5) трофические (по специализации к определенному древесному субстрату) с стенотрофным типом, который присущ аскомикотам без их четкой специализации к определенному виду древесного субстрата, и эутрофным типом, где грибы четко специализированы к определенному древесному растению; 6) сапротрофные (по состоянию разложения субстрата) с 5 типами на основе шкалы деструкции древесного субстрата П. Ренвалла.
Для примера приведены пространственные экологические ниши аскомикот на мертвой древесине березы повислой (Betula pendula Roth.).
Analyzes the history of the formation of the concept of "ecological niche". The problem of allocation of ecological niches in fungi. In xylosaprotrophic ascomycetous proposed to allocate 6 groups оf ecological niches with relevant types: 1) space with 7 types (by shoots of different diameter and shape of the branch and the allocation of the structural parts of trunks, including hemp); 2) with topical kortykofilnym, lihnofilnym and cortico-lihnofilnym types; 3) biomorphical (with life forms) types of conifers, deciduous trees and shrubs; 4) higrotopical (in terms of wetting habitat) types of dry and wet (temporarily or permanently) habitats; 5) trophical (specialization to a wood substrate) of stenotrophical type that is characteristic ascomycetous without their explicit specialization to a certain type of wood substrate, and eutrophical type where ascomycetous are clearly specialized to a certain woody plants; 6) saprotrophical (as expansion substrate) with 5 types based on the scale of destruction wood substrate by P. Renvall.
For example, given the spatial ecological niches ascomycetous on dead wood of Betula pendula Roth.
В роботі представлені експериментальні дослідження менеджменту інвазійних видів рослин. Визначено ефективність систематичного багаторічного скошування, як одного з основних способів контролю шести модельних інвазійних видів: Solidago serotinoides, S. canadensis, Reynoutria japonica, R. х bohemica, Helianthus tuberosus, Heracleum sosnowskyi та зрізування під корінь як метод контролю Heracleum sosnowskyi. Результати експерименту із скошування модельних інвазійних видів рослин вказують на зменшення їхнього проективного покриття у 3-5 разів, поряд зі зростанням кількості природних видів на 40-70%. Матеріали досліду із зрізування борщівника Сосновського демонструють збільшення кількості природних видів рослин, яка за чотири роки експерименту (2011-2015 рр.) зросла на 73%, поряд з зменшенням проективного покриття борщівника Сосновського у понад 10 разів з 95 до 9%. Механічні методи контролю є досить ефективними коли застосовуються систематично та регулярно у відповідний період вегетаційного сезону, що виключає повторну регенерацію.
В работе представлены экспериментальные исследования менеджмента инвазионных видов растений. Определена эффективность систематического многолетнего скашивания, как одного из основных способов контроля шести модельных инвазионных видов растений: Solidago serotinoides, S. canadensis, Reynoutria japonica, R. х bohemica, Helianthus tuberosus, Heracleum sosnowskyi и срезание под корень как метод контроля Heracleum sosnowskyi. Результаты эксперимента скашивания указывают на уменьшение проективного покрытия инвазионных видов в 3-5 раз наряду с ростом количества природных видов на 40-70%. Материалы опыта срезания борщевика Сосновского демонстрируют увеличение количества природных видов растений, которая за четыре года эксперимента (2011-2015 гг.) выросла на 73%, наряду с уменьшением проективного покрытия инвазионного вида в более чем 10 раз с 95 до 9%. Механические методы контроля являются достаточно эффективными, когда применяются систематически и регулярно в соответствующий период вегетационного сезона, что исключает повторную регенерацию.
Vykhor B., Prots B. Management of invasive plant species: experimental studies in the TranscarpathiaThe control measures of highly invasive plant species are considered in this paper. The effectiveness of perennial mowing are evaluated for six model species, like Solidago canadensis, S. serotinoides, Reynoutria japonica, R. bohemica, Helianthus tuberosus and Heracleum sosnowskyi. The hand cutting of Heracleum sosnowskyi roots was practically applied in long term experiment for meadow habitats. The results of experimental mowing demonstrated the decrease of model species cover by 3-5 times and recovery of native species number by 40-70%. The experimental data on hand cutting of Heracleum sosnowskyi roots showed the raise of native species number up, which have significantly increased by 73% during four years experiment. The vegetation cover of giant Hogweed has decreased by more than 10 times (from 95% to 9%). The mechanical control measures were identified as effective when are applied it regularly. The tested methods can be used for invasive species control for protected areas, areas of economic interest, recreation zones etc. The implementation of invasive species control on regional level requires significant costs and is difficult to realise in the present economic situation of the country.
Проведено дослідження гніздової екології та екологічної сегрегації п’яти видів дроздів (Turdus pilaris, Linnaeus, 1758, T. merula, Linnaeus, 1758, T. iliacus, Linnaeus, 1766, T. philomelos, C.L. Brehm, 1831 та T. viscivorus, Linnaeus, 1758) в умовах Західного Полісся. За переважною більшістю екологічних характеристик найбільш подібними виявились дрозди співочий і чорний. (DE = 38,36). Встановлено, що серед п’яти досліджених видів дроздів найбільший рівень екологічної спеціалізації і, відповідно, сегрегації мають дрізд білобровий і дрізд-омелюх.
Проведено исследование гнездовой экологии и экологической сегрегации пяти видов дроздов (Turdus pilaris, Linnaeus, 1758, T. merula, Linnaeus, 1758, T. iliacus, Linnaeus, 1766, T. philomelos, C.L. Brehm, 1831 та T. viscivorus, Linnaeus, 1758) в условиях Западного Полесья. По подавляющему большинству экологических характеристик наиболее похожими оказались дрозды певчий и черный (DE = 38,36). Установлено, что среди пяти исследованных видов дроздов наибольший уровень экологической специализации и, соответственно, сегрегации имеют белобровник и деряба.
Franchuk M.V., Peskov V.M., Tarasenko M.O. Breeding ecology and ecological segregation of Thrushes of genus Turdus in terms forest ecosystems of Western РolissiaAn breeding ecology and ecological segregation of five species of Thrushes (Turdus pilaris, Linnaeus, 1758, T. merula, Linnaeus, 1758, T. iliacus, Linnaeus, 1766, T. philomelos, C.L. Brehm, 1831 та T. viscivorus, Linnaeus, 1758) in Western Polissia was studied. For the overwhelming majority of ecological characteristics the most similar are Song Thrush and Blackbird (DE = 38.36). Established that among the five studied species of thrushes Redwing and Mistle Thrush has the highest value of ecological specialization and segregation.
Нами запропоновано використовувати, як основний – морфометричний метод для виділення категорій екоморф личинок бабок. Пропонується крім того, враховувати екологічні (просторова ніша), етологічні (тип пересування, поведінкові характеристики) і морфологічні критерії (загальна форма тіла, тип ротового апарату, будова органів чуття та ніг). Досліджено 20 розмірних ознак для 15 родів личинок бабок Українських Карпат. Із них виокремлено 17 індексів, які відображають найбільш повно контакт личинки з навколишнім середовищем. На основі запропонованих методів вперше розроблена ієрархічна класифікація екоморф личинок бабок для території Українських Карпат. Виділено 3 типи, 6 класів та 7 підкласів.
В работе предложено использовать, как основной – морфометрический метод для выделения категорий экоморф личинок стрекоз. Предлагается, кроме того, учитывать экологические (пространственная ниша), этологические (тип передвижения, поведенческие характеристики) и морфологические критерии (общая форма тела, тип ротового аппарата, строение органов чувств и ног). Исследовано 20 размерных признаков для 15 родов личинок стрекоз Украинских Карпат. Из них выделены 17 индексов, отражающих наиболее полно контакт личинки с окружающей средой. На основе предложенных методов впервые разработана иерархическая классификация экоморф личинок стрекоз для территории Украинских Карпат. Выделено 3 типа, 6 классов и 7 подклассов.
Hushtan K.V. The methodological approaches for allocation of dragonfly’s larvae ecomorphs categories (Insecta: Odonata)We have proposed to use as the main – morphometric method for the allocation of dragonfly’s larvae ecomorphs categories. Also, it is proposed to take into account environmental (spatial niche), ethological (type of movement, behavioral characteristics) and morphological criteria (overall shape of the body, the type of mouthparts, the structure of the sense organs and legs). Twenty dimensional characteristics for 15 genera of Ukrainian Carpathians dragonflies larvae is studied. Of these, 17 are allocated indices reflecting the most complete contact between the larvae and environmental condition. On the basis of the proposed methods first developed a hierarchical classification of dragonfly larvae ecomorphs for the territory of the Ukrainian Carpathians. Were singled out: 3 types, 6 classes and 7 subclasses.
Кукшин О.О., Бокотей А.А. Синурбізація та зміни чисельності дрозда чорного в Європі та Україні // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 91-102.
На підставі опрацювання літературних джерел проаналізовано стан вивченості процесу синурбізації популяцій європейського підвиду дрозда чорного Turdus merula merula L. Прослідковано процес виникнення та розширення ареалу синурбійних популяцій виду у східному напрямку від Середземноморського регіону, де вони з’явилися у ХVIII ст. Внаслідок цього виникли урбопопуляції виду в багатьох містах Європи та в деяких України. Розглянуто поетапну хронологію цього процесу. Проаналізовано припущення щодо причин і передумов, що могли сприяти цьому процесу.
На основании анализа литературных источников проанализировано состояние изученности процесса синурбизации популяций европейского подвида дрозда черного Turdus merula merula L. Прослежен процесс возникновения и расширения ареала синурбийных популяций вида в восточном направлении от Средиземноморского региона, где они появились в ХVIII в. Вследствие этого возникли урбопопуляции дрозда черного во многих городах Европы и в некоторых – Украины. Рассмотрена поэтапная хронология этого процесса. Проанализированы предположения о причинах и предпосылках способствующих этому процессу.
Kukshyn O.O., Bokotey A.A. Synurbization and changes in quantity of the Blackbird in Europe and UkraineOn the basis of the literature review, the process of urbanization of the European population of a Blackbird Turdus merula merula L. was studied. The process of establishment and distribution of the breeding range of urbanized populations in the east direction from the Mediterranean region, where they appeared in XVIII century was analyzed. As a result, many urbanized populations have emerged in many European cities and in some in Ukraine. Gradual chronology of this process was reviewed. Some suggestions about causes that preceded and affected this process were made.
Проаналізовано видовий склад, кількісні показники та типологічну структуру гніздової орнітофауни двох лісових масивів у передмісті Львова. Здійснене порівняння щільності гніздування та частки участі гніздових птахів Брюховицького та Винниківського лісових масивів, враховуючи вплив факторів турбування на досліджуваних модельних ділянках. Висвітлено потребу охорони цієї території та регуляції рекреаційного навантаження.
Проанализированы видовой состав, количественные показатели и типологическая структура гнездовой орнитофауны двух лесных массивов в пригороде Львова. Осуществлено сравнение плотности гнездования и доли участия гнездящихся птиц Брюховичского и Винникивского лесных массивов, учитывая влияние факторов беспокойства на исследуемых модельных участках. Освещены потребность охраны этой территории и регуляции рекреационной нагрузки.
Kuzio H.O. Comparison of the breeding avifauna of two forests in the suburbs of LvivThe article provides the analysis of species composition, quantitative and typological structure of the breeding avifauna of two forests in the outskirts of the city. Breeding density and fraction in Bryukhovychi and Vynnyky forests are compared, considering the impact factors of disturbance in the studied model areas. It is shown the need for regulation of recreation and protection of these territories.
Calamobius filum (Rossi, 1790) is widely spread in Mediterranean Basin, occupying territory from Balearic Islands on West to North Iran on East, and from North Africa on South to Carpathian Mountains on North. Previously, C. filum was considered stenotopic xerothermic species, common for Mediterranean scrub and European steppe biomes. However, during last decade it was spread northward and into the mountains, where occupying the atypical habitats. We suggest, northward migration of C. filum is caused by climatic changes. In Ukraine, C. filum previously was known only from North Black Sea Basin. Our currently record of C. filum in Western Ukraine is significantly expanded its known areal. We indicated presence of C. filum in forest steppe biome and mountain oak forest zone, where it occupies habitat of secondary mesophilous meadows. Thus, we suggest, that areal of C. filum is expanding northward throughout all territory of Ukraine. Potentially, C. filum could spread to 50-degree latitude. This event could lead to negative economic effect and loses in agricultural crop production, as C. filum is known as seriously pest of cultivated cereals in South Europe.
Монотиповий рід Calamobius Guerin-Meneville 1846 представлений єдиним видом Calamobius filum (Rossi, 1790), широко розповсюдженим у Середземноморському басейні від Балеарських островів, на заході, до Північного Ірану, на сході, і від Північної Африки, на півдні, до Карпатських гір, на півночі. Вид, раніше, вважався ксеротермним стенотопом, приуроченим до середземноморських скребових та європейських степових екосистем, і не відмічався у лісостепу. Однак, за останнє десятиліття виявлено неухильне розширення ареалу C. filum на північ та у гори Європи, де вид оселяється у нетипових для нього умовах. Це, очевидно, спряжено із сучасними кліматичними змінами. В Україні, C. filum був відомий лише для степів Північного Причорномор’я, де вважався рідкісним, за винятком Кримського півострову. Наша знахідка виду із околиць с. Оноківці біля Ужгорода, значно розширює відомий ареал C. filum в Україні і вказує на його присутність у лісостеповій зоні та проникненні у нижній лісовий пояс південно-західного макросхилу Українських Карпат. Припускаємо, що аналогічна експансія відбувається по усій території України, де вид, потенційно, може розселитись на північ до 50-ї паралелі. Розширення ареалу C. filum в Україні може мати негативний економічний ефект, оскільки вид вважається шкідником пшениці, жита, ячменю та вівсу, і спричинює зниження урожайності до 40%.
Заморока А.М., Мателешко О.Ю. Первая находка Calamobius filum (Coleoptera: Cerambycidae) на западе Украины и заметки о его биологии, экологии и распространении в ЕвропеМонотипический род Calamobius Guerin-Meneville 1846 включает единственный вид Calamobius filum (Rossi, 1790), широко распространённый в Средиземноморском бассейне от Балеарских островов, на западе, к Северному Ирану, на востоке; от Северной Африки, на юге, к Карпатским горам, на севере. Раньше, вид считался ксеротермным стенотопом, приуроченным к средиземноморскому скребу и европейским степям, и не отмечался для лесостепи. Однако, за последнее десятилетие выявлено неуклонное расширение ареала C. filum на север и в горы Европы, где вид селится в нетипичных для него условиях. Это, очевидно, сопряжено с современными климатическими изменениями. В Украине, C. filum был известным лишь со степей Северного Причерноморья, где считался редким, за исключением Крымского полуострова. Наша находка вида из окрестностей с. Онокивцы возле Ужгорода, значительно расширяет известный ареал C. filum в Украине и указывает на его присутствие в лесостепи и проникновение в нижний лесной пояс юго-западного макросклона Украинских Карпат. Предполагаем, что аналогичная экспансия происходит по всей территории Украины, где вид, потенциально, может расселиться на север к 50-й параллели. Расширение ареала C. filum в Украине может иметь негативный экономический эффект, поскольку вид считается вредителем пшеницы, ржи, ячменя и овса, и приводит к снижению урожайности до 40%.
На території Західно-Подільського Придністров’я виявлено 83 види антофільних твердокрилих, зареєстрованих нами на 162 видах рослин, що належать до 25 родин покритонасінних. Проаналізовано трофічні зв’язки антофільних твердокрилих. Виявлено, що найчастіше жуки на лучно-степових ділянках відвідують ентомофільні рослини з родин Asteraceae – 70 видів (22,2%), Fabaceae – 36 (11,4%), Apiaceae – 30 (9,5%) та Lamiaceae – 29 (9,2%). Найчастіше у відловах трапляються мезофільні комахи, які складають 84,3% від загальної кількості видів. Друге місце за чисельністю займають мезо-ксерофільні (4,8%) та ксерофільні (4,8%) групи комах. Дещо менше гігро-мезофільні та мезо-гігрофільні види – по 3,6% та 2,4% відповідно. В роботі проаналізовано біотопічну приуроченість представників усіх досліджуваних екологічних груп комах.
На территории Западно-Подольского Приднестровья обнаружено 83 вида антофильних жесткокрылых, зарегистрированных нами на 162 видах растений, принадлежащих к 25 семействам покрытосеменних. Проанализированы трофические связи антофильных жесткокрылых. Выявлено, что чаще всего жуки на лугово-степных участках посещают энтомофильные растения из семейств Asteraceae - 70 видов (22,2%), Fabaceae – 36 (11,4%), Apiaceae –30 (9,5%) и Lamiaceae – 29 (9,2%). Чаще всего в отловах встречаются мезофильные насекомые, что составляет 84,3% от общего количества видов. Второе место по численности занимают мезо-ксерофильные (4,8%) и ксерофильные (4,8%) группы насекомых. Несколько меньше гигро-мезофильные и мезо-гигрофильные виды – по 3,6% и 2,4% соответственно. В работе проанализирована биотопическая приуроченность представителей всех исследуемых экологических групп насекомых.
Kravets N. Species diversity and ecological- faunistic review of insects anthophilous number of Beetles (Coleoptera) upland meadows West Podilsky PrydnistroviaIn the territory of West Podilsky Prydnistrovia we found 83 species of anthophilous Coleoptera. They were registered on 162 plant species that belong to 25 angiosperms families. Trophic relations of anthophilous Coleoptera were analyzed. It was found that most often beetles in meadow and steppe areas visit entomophile plants of the following families: Asteraceae – 70 species (22,2%), Fabaceae – 36 (11,4%), Apiaceae – 30 (9,5%) and Lamiaceae – 29 (9,2%). Most often it is possible to catch mesophilic insects which make 84,3% of the total number of species. Second place is taken by mesoxerophilous (4,8%) and xerophilous (4,8%) groups of insects. A bit rarely hydromesophilic (3,6%) and mesohydrophilic (2,4%) kinds are found. The work analyzes biotopical affiliation of representatives of all studied ecological groups of insects.
У 2015 р. досліджено угруповання жуків-турунів (Coleoptera, Carabidae) вільхового і березово-грабово-букового лісу в долині одного з витоків р. Маруньки в Винниківському лісопарку м. Львова з використанням ґрунтових пасток Барбера. Ідентифіковано 38 видів турунів. Еудомінантами були Platynus assimilis (Payk.), Pterostichus oblongopunctatus (F.), домінантами – Nebria brevicollis (F.), Carabus coriaceus L., Pterostichus niger (Schall.), Pterostichus melanarius (Ill.). За видовим складом і, особливо, за структурою домінування досліджене угруповання найближче до угруповань жуків-турунів лісів Західного Поділля.
В 2015 г. изучено сообщество жуков-жужелиц (Coleoptera, Carabidae) ольхового и березово-грабово-букового леса в долине истока р. Маруньки в Винниковском лесопарке г. Львова с использованием почвенных ловушек Барбера. Идентифицировано 38 видов жужелиц. Эудоминантами были Platynus assimilis (Payk.), Pterostichus oblongopunctatus (F.), доминантами – Nebria brevicollis (F.), Carabus coriaceus L., Pterostichus niger (Schall.), Pterostichus melanarius (Ill.). По видовому составу и особенно по структуре доминирования исследованное сообщество ближе всего к сообществам жуков-жужелиц лесов Западного Подолья.
Rizun V.В., Diedus V.I. Ecological and biological features of ground beetles (Coleoptera, Carabidae) communities in the Vynnyky forest-park of Lviv cityDuring 2015 the fauna of ground beetles was investigated in alder and birch-hornbeam-beech forest in valley of source of Marunka river in Vynnyky forest-park of Lviv city, using the method of pit-fall Barber’s traps. On the whole 38 ground-beetle species have been identified. Eudominates species were Platynus assimilis (Payk.), Pterostichus oblongopunctatus (F.), dominates – Nebria brevicollis (F.), Carabus coriaceus L., Pterostichus niger (Schall.), Pterostichus melanarius (Ill.). According the species structure and especially of dominance structure studied community were similar to carabid beetle communities of Western Podillia forests.
The present paper deals with information on current composition of the rodent fauna in the Eastern Carpathians and adjacent lowland and piedmont areas in the light of modern views on the taxonomy and nomenclature of this group of mammals. The taxonomic richness of rodents (order Muriformes, seu Rodentia auct.) in the discussed region is shown. The presence and conservation statuses of species are indicated. The annotated list of species is presented with special attention on peculiarities of their distribution and current evaluations of population density. In addition to scientific names, the currently accepted Ukrainian and English names of taxonomic groups are given as well. The rating of the rodent families according to the rarity index was analyzed to determine the most vulnerable taxonomic groups.
У праці подано відомості про сучасний склад родентофауни Східних Карпат та прилеглих рівнинно-передгірних територій у світлі сучасних поглядів на таксономію та номенклатуру цієї групи ссавців. Оцінено таксономічне багатство ряду Мишоподібні (Muriformes, seu Rodentia auct.) у регіоні. Подано анотований список видів з оглядом їхнього поширення та оцінками чисельності популяцій. Окрім наукових подано й нині прийняті українські та англійські назви таксонів, а також позначено статус присутності та категорії охорони кожного з видів. Проаналізовано рейтинг родин мишоподібних за видовим багатством, із визначенням найбільш вразливих таксономічних груп.
Баркаси З., Загороднюк И. Таксономия грызунов Восточных КарпатВ работе представлены сведения о современном составе родентофауны Восточных Карпат и прилегающих равнинно-предгорных территорий в свете современных взглядов на таксономию и номенклатуру этой группы млекопитающих. Оценено таксономическое богатство отряда Мышевидные (Muriformes, seu Rodentia auct.) в регионе. Представлен аннотированный список видов с обзором их распространения и оценками численности популяций. Кроме научных поданы и ныне принятые украинские и английские названия таксономических групп. Проанализирован рейтинг семейств мышевидных по видовому богатству с определением наиболее уязвимых таксономических групп.
На території України підродина Nothochrysinae представлена двома родами (Hypochrysa і Notchochrysa) та трьома видами (H. elegans, N. fulviceps, N. capitata). Наявність виду N. capitata не підтверджується нашими зборами. Він відомий лише за літературними даними і вимагає підтвердження. Всі представники підродини були зафіксовані лише на території Українських Карпат. На основі аналізу жилкування крил складено визначник Nothochrysinae фауни України.
На территории Украины подсемейство Nothochrysinae представлено двумя родами (Hypochrysa и Notchochrysa) и тремя видами (H. elegans, N. fulviceps, N. capitata). Наличие вида N. capitata не находит подтверждения в наших сборах. Он известен только по литературным данным и требует подтверждения. Все представители подсемейства были зафиксированы только на территории Украинских Карпат. На основе анализа жилкования крыльев нами составлен определитель Nothochrysinae фауны Украины.
Seredyuk G.V. Neuropterous subfamily Nothochrysinae (Insecta, Neuroptera, Chrysopidae) fauna of UkraineSubfamily Nothochrysinae is represented by two families (Hypochrysa and Notchochrysa) and three species (H. elegans, N. fulviceps, N. capitata) in Ukraine. The presence of N. capitata not confirmed our entomological fees, known only to the literature and requires confirmation. All members of the subfamily were recorded only in the Ukrainian Carpathians. Based on analysis of a wings vein we concluded a determinant the Nothochrysinae fauna of Ukraine.
Пікулик Л.І. Етапи і напрями дослідження рослинності річкових долин басейну верхів'я Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 163-170.
Проведено аналіз етапів на напрямів дослідження рослинності річкових долин басейну верхів’я Дністра.
Выделены четыре этапа и охарактеризованы основные направления научных исследований растительности речных долин бассейна верховья Днестра.
Pikulyk L. Stages and research areas of vegetation of river valleys upper reaches of the Dnister basinProviding four stages and describes the main research areas of vegetation studies of river valleys of the upper reaches of the Dnister River basin.
Дригант Д.М. Таксономія та еволюція плейстоцен-голоценових коней на Передкарпатті і Волино-Поділлі // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 171-194.
ШУ плейстоцені-голоцені на території Передкарпаття і Волино-Поділля розвивалися коні двох філогенетичних гілок. Першу з них представляли великорослі коні E. (E.) podolicus nov. sp. (у середньому плейстоцені), E. (E.) tyvericus nov. sp., E. (E.) equus Pidoplitshko (у пізньому плейстоцені-голоцені), другу – малорослі E. (E.) vyniavensis nov. sp. (у пізньому плейстоцені) та форми, близькі до E. (E.) gmelini Antonius (у голоцені). Висловлено думку, що новий вид Е. (E.) tyvericus міг бути предком деяких одомашнених коней. За морфологічними ознаками малорослий E. (E.) vyniavensis зарахований до проміжної форми у гілці E. (E.) missi M. Pavlov – E. (E.) gmelini Antonius.
В плейстоцене-голоцене на территории Предкарпатья и Волыно-Подолья развивались лошади двух филогенетических ветвей. Первую из их представляли крупные лошади E. (E.) podolicus nov. sp. (в среднем плейстоцене) E. (E.) tyvericus nov. sp., E. (E.) equus Pidoplitshko (в позднем плейстоцене–голоцене), вторую – мелкие E. (E.) vyniavensis nov. sp. (в позднем плейстоцене) и формы, близкие к E. (E.) gmelini Antonius (в голоцене). Высказано предположение, что новый вид Е. (E.) tyvericus мог быть предшественником доместицированных лошадей. По морфологическим признакам мелкий E. (E.) vyniavensis отнесен к промежуточным формам в ветви E. (E.) missi M. Pavlov – E. (E.) gmelini Antonius.
Drygant D. Taxonomy and evolution of the Pleistocene-Holocene horses in Forecarpathian and Volyno-PodіllyaThe Pleistocene-Holocene Horses in Volyno-Podillya and Forecarpathian areas have been developing in two phyletic lineages. The first lineage is represented by the large-sized horses E. (E.) podolicus nov. sp. (middle Pleistocene), E. (E.) tyvericus nov. sp., E. (E.) equus Pidoplitshko (late Pleistocene–Holocene), the second lineage – by the small-sized E. (E.) vyniavensis nov. sp. (late Pleistocene) and close to the E. (E.) gmelini Antonius forms (Holocene). The new species E. (E.) tyvericus is recognized as an ancestor of some domestic horses. Small-sized E. (E.) vyniavensis is considered as morphologically intermediate species between E. (E.) missi M. Pavlov and E. (E.) gmelini Antonius.
На підставі дослідження поширення окремих надродин (PLEUROTOMARIOIDEA, TROCHOIDEA, STROMBOIDEA, CERITHIOIDEA і MURICOIDEA) в межах Північноєвропейської палеобіогеографічної провінції оцінено подібність пізньокрейдової фауни черевоногих молюсків Волино-Поділля до ізохронних фаун інших регіонів. Найбільша таксономічна схожість впродовж сеноман-маастрихтського проміжку часу встановлена між фаунами Німеччини, Польщі, Волино-Поділля і Донбасу, у складі яких виявлені 5 спільних видів (Conotomaria granulifera, Haustator planus, Nairiella hagenoviana, Tudicla carinata, Perissoptera emarginulata). Відмічено існування як внутрішніх зв’язків між регіонами Північноєвропейської провінції, так і зовнішніх з окремими ділянками Тетисної області.
На основе изучения распространения некоторых надсемейств (PLEUROTOMARIOIDEA, TROCHOIDEA, STROMBOIDEA, CERITHIOIDEA і MURICOIDEA) в пределах Северноевропейской палеобиогеографической провинции оценено подобие позднемеловой фауны брюхоногих моллюсков Волыно-Подолья с изохронными фаунами других регионов. Наибольшее таксономическое сходство на протяжении сеноман-маастрихтского отрезка времени установлено между фаунами Германии, Польши, Волыно-Подолья и Донбасса, в составе которых обнаружены 5 общих видов (Conotomaria granulifera, Haustator planus, Nairiella hagenoviana, Tudicla carinata, Perissoptera emarginulata). Отмечено существование как внутренних связей между регионами Северноевропейской провинции, так и внешних с отдельными участками Тетисной области.
Bakayeva S.H. Distribution of some Gastropod Superfamilies in the Late Cretaceous within the North European ProvinceOn the base of research of some superfamilies (PLEUROTOMARIOIDEA, TROCHOIDEA, STROMBOIDEA, CERITHIOIDEA and MURICOIDEA) distribution within the North European paleobiogeographic province the similarity of the Late Cretaceous gastropod fauna from Volyno-Podillya to contemporaneous fauna from other regions has been evaluated. The most taxonomic affinities in the Cenomanian-Maastrichtian time were established between the fauna from Germany, Poland, Volyno-Podillya and Donbass. 5 species are occurred in each of these regions (Conotomaria granulifera, Haustator planus, Nairiella hagenoviana, Tudicla carinata, Perissoptera emarginulata). The existence of internal relations between regions within the North European province as well as external connections with some areas of Tethyan Realm was noted.
На основі опрацювання та аналізу літературних даних конспективно розглянуто історію вивчення верхньокрейдових (кампан-маастрихтських) представників наутілоідей заходу України та Польщі. Оцінено можливості подальшого дослідження цієї групи викопних у контексті дискусій стосовно біотичних змін наприкінці крейдового періоду.
На основании обработки и анализа литературных данных кратко рассмотрена история изучения верхнемеловых (кампан-маастрихтских) представителей наутилоидей с территории запада Украины и Польши. Оценены возможности дальнейшего исследования этой группы ископаемых в контексте дискуссий относительно биотических изменений в конце мелового периода.
Malchyk O. The Upper Cretaceous Nautiloidea from western Ukraine and Poland: the condition of investigation and perspectives on researchThe short history of research of the upper Cretaceous (Campanian - Maastrichtian) nautiloids from western Ukraine and Poland have been concisely reviewed based on analyses of literary data. Opportunities for further research of this fauna are established and discussed in terms of its role in debates of biotic changes at the end-Cretaceous.
Партика Т.В., Гамкало З.Г. Емісія СО2 з поверхні мінеральних та органогенних ґрунтів Верхньодністерської алювіальної рівнини та її температурна чутливість // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 213-222.
Оцінено емісію CO2 з поверхні органогенних та мінеральних ґрунтів Верхньодністерської алювіальної рівнини. Найбільший питомий потік діоксиду карбону властивий торфовому ґрунту – 216,9 мг м-2 год-1, а мінімальний – 44,9 мг м-2 год-1 і менше – для орних ґрунтів (дернового глибокого і лучного оглеєного). Головною причиною слабкої емісії СО2 з ґрунтів агроекосистем є низький вміст в них біодоступної органічної речовини, зокрема, її лабільних фракцій (СЕГВОР, СKMnO4, СХДФ). Встановлено також, що процес емісії діоксиду карбону з торфових і дернових ґрунтів, утворених на торфах, які характеризуються високим вмістом лабільних органічних речовин в поверхневих горизонтах, є найчутливішим до підвищення температури в модельному експерименті і характеризується найбільшим значенням температурного коефіцієнту Q10.
Оценена эмиссия CO2 с поверхности органогенных и минеральных почв Верхнеднестровской аллювиальной равнины. Наибольший удельный поток диоксида углерода присущий торфяным почвам – 216,9 мг м-2 ч-1, а минимальный – 44,9 мг м-2 ч-1 и меньше – пахотным почвам (дерновой глубокой и луговой оглеенной). Главной причиной слабой эмиссии СО2 из почв агроэкосистем является низкое содержание в них биодоступного органического вещества, в частности его лабильных фракций (СЭГВОР, СKMnO4, СХДФ). Установлено также, что процесс эмиссии диоксида углерода с торфяных и дерновых почв, образованных на торфах, которые характеризуются высоким содержанием лабильных органических веществ в поверхностных горизонтах, чувствителен к повышению температуры в модельном эксперименте и характеризуется наибольшим значением температурного коэффициента Q10.
Partyka T., Hamkalo Z. CO2 emission from the surface of mineral and organic soils in Upperdniester alluvial plane and its temperature sensitivityEmission of CO2 from organic and mineral soils of Upperdniester alluvial plane was estimated. The largest carbon dioxide flux from the soil surface was found in peat soils – 220.4 mgm-2h-1, and the smallest – 44.9 mgm-2h-1 and less – in arable (sod and meadow soils). The main reason for the CO2 emission from soils of agro-ecosystems is the low content of bioavailable organic matter, in particular its labile fractions (CHWEOM, СKMnO4, CCDF). Peat soils and sod soils formed on peat have the highest content of labile organic matter in the surface horizons. Therefore the process of carbon dioxide emission from these soils is sensitive to temperature rise in a model experiment and has the highest value of the temperature coefficient Q10.
Слободян О.М. Статева структура турунів смерекових пралісів природного заповідника "Ґорґани" // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 223-226.
До 70-ліття від дня народження професора Ю.М. Чернобая // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 229-232.
Вовк О.Б. Про діяльність Державного природознавчого музею НАН України у 2015 році // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2016. - 32 - С. 233-234.