Page 165 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

162 Заморока А.М., Михайлюк-Заморока О.В.

У перших двох частинах пропозицій щодо уніфікації і застосування національної
номенклатури найменувань Скрипунових, ми детально розглянули історичний вимір
українського називництва від його витоків, розвою, штучної зупинки і потреби
відновлення, методичні підходи до утворення сучасних назв для трьох підродин:
куцовусових, фрузевих і козакових (Заморока, 2022; Заморока, Михайлюк-Заморока,
2022). Тим часом підродини тонкохвісткові (Lepturinae) і коротові (Necydalinae)
залишаються все ще некодифікованими. Українські вернакулярні назви для таксонів з
цих підродин є дуже нечисленними і розпорошені у низці праць (Верхратський,1869;
Щоголів, 1919-1920, 1928; Загайкевич, 1958, 1969; Бартенєв, 2009; Кравченко О.М.,
Кравченко С.О., 2009). При тому, що жуки з цих підродин є одними із найбільш
розповсюджених і упізнаваних у фавні України, однак існує критичний брак їх назв
для використання у науковій, технічній, популярній, навчальній і художній літературі.
Чинна праця є продовженням започаткованої раніше роботи з уніфікації та кодифікації
українських назв скрипунових, зокрема підродин тонкохвісткових і коротових,
загальним обсягом 137 таксонів, включаючи 6 підвидів, 79 видів, 1 підрід, 39 родів, 9
триб, 1 надтрибу й 2 підродини.

Матеріали і методи досліджень

Детальний виклад методичних підходів до відбору, кодифікації й утворення
української номенклатури скрипунових наведено у першій частині нашого
дослідження (Заморока, 2022). Тут же дуже коротко звертаємо увагу на ключові
принципи уніфікації української номенклатури скрипунових: 1) придатною є
біномінальна назва видового таксону, складена із назви роду (іменник) і видового
епітету (прикметник); 2) непридатними є назви таксонів у вигляді три- і
чотириноменів, транслітерації із латини, перенесення із російської та ін. мов, слова-
прикладки, слова із дефісом; 3) пріоритетними є найдавніші, або найуживаніші питомо
українські назви; 4) пропозиції нових назв здійснювали лише за потреби,
дотримуючись таких правил: утворення назви підродини відбувалось шляхом
додавання до кореня назви типового роду суфіксу -ов- / -ев- і закінчення -і; триби,
надтриби і підтриби – корінь + -цев- + -і; рід і підрід – іменник у називному відмінку.

Результати досліджень

У фавні України підродина тонкохвісткові (Lepturinae) представлена 77 видами, які
приналежні до 36 родів і 8 триб (Zamoroka, 2022a, b), а підродина коротові
(Necydalinae) – 2 видами з одного роду і триби (Zamoroka, 2022a). Проаналізовано 24
таксони тонкохвісткових і коротових, для яких за літературними джерелами відомі
українські назви, включаючи 17 видів, 6 родів, 1 трибу. Загалом лише 19% таксонів
обох підродин мають українські назви. Аналіз відомих українських найменувань
таксонів за критеріями біномінальності і придатності, продемонстрував що їм
відповідає лише 3 видові біномени і 8 видових епітетів. Решта – непридатні у зв'язку
із використанням три- і чотириноменів, транслітерацій з латини або ж перенесення із
російської. Загалом, розроблено і запропоновано українські назви для 123 таксонів, які
впроваджуються вперше (позначено *). Далі наводимо розгорнену українську
номенклатуру підродин тонкохвісткових і коротових.