Page 164 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 39 (Львів, 2023)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 39 (Lviv, 2023)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170

УДК 81'373+599:595.768.11

2
Заморока А.М. , Михайлюк-Заморока О.В.
1

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УНІФІКАЦІЇ ТА ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
НОМЕНКЛАТУРИ НАЙМЕНУВАНЬ СКРИПУНОВИХ (COLEOPTERA:
CERAMBYCIDAE) ІЗ ФАВНИ УКРАЇНИ Й ДЕЯКИХ ЕКЗОТІВ. ЧАСТИНА IІІ:
ПІДРОДИНИ ТОНКОХВІСТКОВІ (LEPTURINAE) Й КОРОТОВІ
(NECYDALINAE)
Виникнення та розвиток української біологічної номенклатури має давню традицію,
яка нараховує понад півтора століття. Українську народну номенклатуру довгоносиків
зустрічаємо в наукових публікаціях, починаючи з середини ХІХ ст. Здебільшого це назви,
зібрані з усного народного мовлення. Етап наукового конструювання українського
народного називництва розпочався на початку ХХ ст. Подальший розвиток і
використання української народної номенклатури було штучно перервано з політичних
причин у середині ХХ ст. В статті детально розглянуто цей історичний вимір
української народної номенклатури скрипунових від її виникнення, розвитку, штучного
переривання до сучасної потреби її відновлення, а також запропоновано методику
утворення сучасних назв. Це представлено в першій частині дослідження. У першій та
другій частинах також надано детальну українську народну номенклатуру скрипунових
для трьох підродин: Spondylidinae, Prionunae та Cerambycinae. Інші три підродини –
Lepturinae, Necydalinae і Lamiinae досі не кодифіковані, а їх українська народна
номенклатура не розроблена. Нинішню (третю) частину нашого дослідження
присвячено уніфікації та кодифікації в українській народній розмовній номенклатурі
назв двох підродин: Lepturinae та Necydalinae. Українські народні назви таксонів із цих
підродин дуже нечисленні й розпорошені в низці статей, опублікованих за останні 160
років, починаючи з 1864 р. Така незвичайна ситуація сталася, незважаючи на те, що ці
жуки є одними з найпоширеніших і впізнаваних у фауні України, що налічує 79 видів із 37
родів, 9 триб і 2 підродин. Сьогодні критично не вистачає їх народних назв для
використання в науково-технічній, популярній, навчальній та художній літературі.
Основні принципи, які використано для уніфікації та кодифікації скрипунових
української народної номенклатури: 1) до вживання придатна лише біномінальна назва
конкретного таксону, яка складається з назви роду (іменника) та видового епітета
(прикметника); 2) непридатні до вживання назви таксонів у формі три- і
чотириноменів, транслітерації з латини, переклади з російської та інших мов, апозиції,
назви через дефіс; 3) пріоритет надається найдавнішим або найуживанішим
українським назвам; 4) пропозиції щодо нових назв вносилися лише за необхідності.
Виявлено, що для вказаних підродин лише 24 таксони (19%) із 127 мають українські
народні назви. До них належать 17 видів, 6 родів, 1 триба. При цьому лише 3 біномена
та 8 специфічних епітетів визнано придатними до використання, оскільки вони
відповідають визначеним правилам номенклатури. Решта непридатні через
невідповідність критеріям номенклатури. Загалом українською мовою уніфіковано та
кодифіковано 137 назв довгоносиків, у т. ч. 6 підвидів, 79 видів, 1 підрід, 39 родів, 9 триб,
1 надтрибу та 2 підродини. Вперше запропоновано українські назви для 123 таксонів
різних рангів.
Ключові слова: українські назви, вернакулярна номенклатура, Тонкохвісткові,
Коротові.