Page 126 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 40 (Львів, 2024)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 40 (Lviv, 2024)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2024.40.125-132

УДК 582.32:561.32

Щербаченко О.І., Соханьчак Р.Р.

МОРФОЛОГІЧНА МІНЛИВІСТЬ ТА ФОТОСИНТЕТИЧНА
АКТИВНІСТЬ ЕПІГЕЙНИХ МОХІВ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ ЗАЛЕЖНО
ВІД ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ МІСЦЕВИРОСТАНЬ

Досліджено особливості морфологічної мінливості та фотосинтетичної
активності домінантних епігейних видів мохів Polytrichastrum formosum, Plagiomnium
affine і Atrichum undulatum залежно від мікрокліматичних умов і ступеня антропогенних
змін лісових екосистем Українського Розточчя. У роботі використовували свіжозібрані
зразки мохів та субстрат під ними, які відбирали із дослідних ділянок, що відрізнялися
за водним і температурним режимами місцевиростань: територія повного заповідання
у старовіковому лісі Верещицького природоохоронного науково-дослідного відділення;
зона стаціонарної рекреації «Верещиця» на території Яворівського національного
природного парку; територія вирубки 40-річного віку Страдчівского навчально-
виробничого лісокомбінату. Встановлено морфологічну мінливість мохових дернин в
різних екологічних умовах лісових екосистем, зокрема, виявлено вплив рівня
зволоженості та інтенсивності освітлення місцевиростання їх дернин на
морфометричні параметри мохів. Пагони і листки досліджуваних мохів з території
вирубки були меншими, а щільність дернин більшою порівняно з іншими локалітетами.
Визначено, шо зменшення висоти пагонів, розмірів листків, збільшення облистненості
та щільності пагонів сприяло збереженню водного балансу всередині дернин мохів і
верхньому шарі субстрату. Виявлено залежність показників інтенсивності
фотосинтезу листків домінантних мохів від вмісту вологи у їх дернинах та верхньому
шарі ґрунту на дослідних ділянках лісових екосистем. Зміни функціонування пігментної
системи не лише визначали фотосинтетичну активність мохів у різних локалітетах, а
й слугували маркерами їх стійкості до умов середовища. Найнижчу інтенсивність
асиміляції СО2 визначено у гаметофіті мохів на ділянках з рекреаційним
навантаженням. Ймовірно, вища інтенсивність освітлення призводила до порушення
водного й температурного режиму рослин, а відтак і до зниження їхньої
фотосинтетичної активності.
Ключові слова: мохи, мікрокліматичні умови, морфологічна структура, життєва
форма, інтенсивність фотосинтезу.

Посилення антропогенного навантаження на фітобіоту та глобальні зміни клімату
зумовлюють важливість дослідження морфо-фізіологічних адаптивних реакцій
рослин, зокрема як природоохоронних, так і техногенно порушених територій.
Мохоподібні є важливим компонентом лісових екосистем, однією із груп рослин,
чутливих до впливу умов середовища існування (Proctor, 2009; Щербаченко та ін.,
2015; Rabyk et al., 2018; Kyyak et al., 2020). Відомо, що бріофіти завдяки багаторівневій
адаптаційній стратегії стійкі до фізіологічно екстремальних умов навколишнього
середовища, зокрема до водного дефіциту, низьких та високих температур повітря,
підвищеного рівня ультрафіолетового випромінювання (Glime, 2007; Müller et al., 2016).
Мохоподібні, особливостями водного режиму яких є пойкілогідричність і високий
вміст поверхневої води, на відміну від гомойогідричних рослин, відзначаються
високою цитоплазматичною стійкістю як до тривалого водного стресу, так і