Page 131 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

130 Щербаченко О.І., Соханьчак Р.Р.

Таблиця 2

Інтенсивність фотосинтезу у пагонах мохів Polytrichastrum formosum,
Plagiomnium affine та Atrichum undulatum із різних локалітетів в лісових
екосистемах , мг СО2/ г маси сухої речовини/год (M±m; n=5)

Інтенсивність фотосинтезу, мг СО2/ г маси сухої
Місце відбору речовини/год
зразків
мохів Polytrichastrum Plagiomnium Atrichum
formosum affine undulatum
Заповідні 3,57±0,4 2,51±0,11 3,74±0,3
старовікові букові
ліси (контроль)
Територія 2,76±0,17* 1,98±0,06* 2,99±0,11*
вирубки
Зона стаціонарної 2,49 ±0,12* 1,77±0,09* 2,68±0,12*
рекреації
“Верещиця”

* – різниця між зразками одного виду порівняно до показників із заповідних
старовікових букових лісів (контроль) статистично достовірна при p<0,05.

Визначено, що у всіх досліджуваних видів показники асиміляції вуглекислого газу
були найменшими у зоні стаціонарної рекреації «Верещиця», що, очевидно, зумовлено
підвищеним антропогенним впливом (господарська діяльність, збільшення площі,
зайнятої стежками), а у старовікових букових лісах вони, відповідно, були
найбільшими (повне заповідання, відсутність господарської діяльності). Встановлено
діапазон мінливості показників асиміляції вуглекислого газу досліджуваних мохів –
1,77-3,74 мг·СО2/г маси с.р. /год. Значні межі варіювання показників фотосинтетичної
активності свідчать про здатність рослин пристосовуватися до широкого діапазону
змін рівня освітленості, зволоження та температури.
Виявлено високу залежність (r=0,88 і r=0,67) показників інтенсивності фотосинтезу
листків домінантних мохів від вмісту вологи у їх дернинах та верхньому шарі ґрунту
під дернинами на дослідних ділянках лісових екосистем. Найнижчу інтенсивність
асиміляції СО2 визначено у пагонах Plagiomnium affine на ділянках з рекреаційним
навантаженням. Ймовірно, вища інтенсивність освітлення призводила до порушення
водного й температурного режиму рослин, а відтак і до зниження їхньої
фотосинтетичної активності. Мох Atrichum undulatum, що росте переважно в
незатінених місце виростаннях, виявляє вищу здатність до адаптації при зростанні
інтенсивності світла, зміни температурного і водного режиму, порівняно з
Polytrichastrum formosum, який поширений здебільшого в умовах затінення.

Висновки

Встановлено морфологічну мінливість мохових дернин в різних екологічних
умовах лісових екосистем, зокрема, виявлено вплив рівня зволоженості
місцевиростання на морфометричні параметри мохів (висоту пагонів, густоту
облистнення та щільність дернин). Пагони і листки досліджуваних мохів з території