Page 130 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Морфологічна мінливість та фотосинтетична активність епігейних мохів ... 129

моху, порівняно із субстратом без рослинності. Відзначено, що високі пухкі дернини
Polytrichastrum formosum і низькі пухкі дернини Atrichum undulatum містили менше
вологи, порівняно з дернинами з повзучими галузками P. affine, і становили 29%, 32%
і 54% відповідно. Окрім того, у всіх домінантних мохів на відкритих ділянках
оголеного субстрату розміри пагонів були менші, ніж на субстраті, вкритому
рослинністю. Краща водоутримувальна здатність у P. affine, вочевидь, зумовлена
видовими особливостями (переважанням у плоскій дернині стерильних пагонів з добре
розвинутою повстю), оскільки мікрокліматичні умови місць існування досліджуваних
видів були подібними, що забезпечувало оптимальний водний і температурний режим
ґрунту для розвитку типових лісових мохових синузій.
Отже, встановлено пряму залежність ростових параметрів домінантних видів мохів
від рівня оводненості їх дернин та зміни інтенсивності освітлення на дослідних
ділянках різних лісових екосистем. Зменшення висоти пагонів, розмірів листків,
збільшення облистненості та щільності пагонів сприяє збереженню водного балансу
всередині дернин мохів і верхньому шарі субстрату.
У найвологіших місцевиростаннях мохи утворювали пухкіші дернини з меншою
густотою пагонів. Вважають, що такі життєві форми можуть бути більш ефективними
для надходження поживних речовин із середовища, сприяння дифузії CO 2 до
хлоропластів, а також спроможності конкурувати за простір з іншими рослинними
організмами (Bates, 1998). Із зниженням ступеня зволоженості субстрату
досліджуваних екотопів густота пагонів зростала, а параметри стебел та листків
зменшувалися. На відміну від дернини одного місцевиростання, розміри пагонів
одного і того ж виду з різних місцевиростань проявляли істотну мінливість.
Збільшення щільності дернин мохів внаслідок зростання кількості пагонів на одиницю
площі призводить до підвищення вологості рослин в умовах водного дефіциту.
Значні відмінності кількості листків на пагоні виявлено в дернинах мохів з зони
рекреації, порівняно з ділянками у старовікових лісах. Встановлено тенденцію до
зменшення розмірів листкової пластинки. Очевидно, в несприятливих
мікрокліматичних умовах у мохів проявляються ознаки ксероморфності: мохи
формували невисокі дещо щільніші дернини з меншими листками на пагонах, що
забезпечувало зниження випаровування вологи. Фенотипна мінливість (зменшення
висоти пагонів, розмірів листкової пластинки, збільшення облистненості та щільності)
дернин мохів є проявом адаптації до водного дефіциту. Отже, структура дернини мохів
є важливою для збереження вологи і залежить від екологічних умов місцевиростання.
Для мохів як пойкілогідричних рослин вологість є лімітаційним чинником
фотосинтетичних процесів. Встановлено, що інтенсивність фотосинтезу в листках
Plagiomnium affine була найнижчою у всіх досліджуваних локалітетах, порівняно з
іншими домінантними видами мохів. Визначено, що на території повного заповідання
у Polytrichastrum formosum середнє значення інтенсивності фотосинтезу становило
3,57 ± 0,4 мг·СО 2/г маси с.р./год, тоді як у Atrichum undulatum – 3,74 ± 0,3 мг СО2/г
маси с.р./год, що було у 1,3 і 1,2 рази вищими, ніж у рослин із території рекреації і
вирубки (табл. 2).