Page 123 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

122 Вовк О.Б., Орлов О.Л.

оранки, він перемішується з нижніми елювіально-глейовими шарами. Візуально
збільшений таким чином верхній горизонт стає щільнішим, його пористість
зменшується до 50%, а повна вологоємність до 30%. На денній поверхні елювіально-
ілювіальні горизонти після підсихання не розсипаються на структурні окремості, а
залишаються суцільними брилами, які міцно зцементовують дрібне коріння як
природної, так і сільськогосподарської рослинності.
Регулярне відчуження ґрунтової маси разом з врожаєм призводить до дегуміфікації
верхніх горизонтів та зміни якісного складу гумусу, у порівнянні з ґрунтами
природних лук. В розораних варіантах досліджених ґрунтів суттєво зменшується
кислотність ґрунтового середовища, а вміст поглинутого кальцію зростає у 3-4 рази,
відносно контролю. Такі зміни виникають в результаті вапнування та внесення органо-
мінеральних добрив. Баланс поживних речовин в розораних ґрунтах характеризує їх
як потенційно родючі, однак за якісним складом макро- та мікроелементів вони
суттєво відрізняються від природних аналогів. Утрудненим є і доступ цих речовин для
капілярів кореневої системи через вкрай несприятливі фізичні властивості
антропогенізованих ґрунтів.
Особливістю напівгідроморфних ґрунтів є їх давньоалювіальне походження, яке
простежується в будові ґрунтового профілю та вторинне, викликане прямими або
опосередкованими антропогенними чинниками, осушення. Залежно від тривалості та
інтенсивності антропогенного впливу, ґрунти набувають різних властивостей та
перебігу ґрунтоутворення. Вони були осушені, а отже перейшли в групу
напівгідроморфних ґрунтів де процеси акумуляції намулу припинились. Різке
пониження рівня ґрунтових вод зумовило розвиток глейово-елювійованих, а в
гумусових горизонтах – псевдоглейових процесів та формування ортштейнових
прошарків і горизонтів на контакті аеробної та анаеробної частин ґрунтового профілю.
З плином часу, в профілі лучнувато-буроземних ґрунтів проявились елювіально-
ілювіальні ознаки, які призвели до перебудови профілю за підзолистим типом. Отже,
в фоновому ґрунтоутворенні на осушених землях знову почали домінувати буроземно-
підзолисті процеси. Різнопланове та різноінтенсивне тривале антропогенне втручання
в хід ґрунтоутворення напівгідроморфних ґрунтів призвело до втрати ними основних
діагностичних ознак, визначених і описаних першини їхніми дослідниками. Сьогодні
постає нагальна потреба в уточненні сучасних властивостей цих ґрунтів для
об’єктивної їхньої діагностики.

Висновки

Ґрунтовий покрив Закарпатської низовини функціонує в умовах тривалого та
різностороннього антропогенного навантаження, види якого часто накладаються і
діють сукупно. Суттєві зміни в структурі та різноманітті ґрунтового покриву низовини
спричинені масштабними заходами регулювання поверхневого та ґрунтового стоку,
засобами гідротехнічного будівництва. Критично скоротились площі алювіальних
ґрунтів, діагностичною ознакою яких є намулонагромадження внаслідок повеневих і
паводкових розливів річкових вод. Натомість, зросли площі напівгідроморфних
ґрунтів заплав – осушених для потреб сільськогосподарського виробництва,
алювіальних та давньоалювіальних ґрунтів. Ґрунти цього ряду зазнали настільки
глибоких ґрунтотворних змін, що дає підстави описувати нові діагностичні горизонти
та типи вже природно-антропогенних ґрунтів. Окрім того, на динамічну рівновагу