Page 122 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

Сучасний стан ґрунтового покриву Закарпатської низовини ... 121

що і зумовило формування, на межі елювіального та сильноглейового ілювіального
горизонтів, особливого утворення – горизонту акумуляції щільних залізо-марганцевих
конкрецій. Дослідники (Дронь, 2004) вважають причиною формування таких горизонтів
близьке залягання озалізнених ґрунтових вод з високою концентрацією двовалентного
заліза (від 20-25 до 100 і більше мг/літр). Очевидно, що ці новоутворення формуються в
специфічних водно-повітряних умовах за наявності певних груп гетеротрофних та
автотрофних мікроорганізмів, які здійснюють як мобілізацію Fe та Mn, так і їх
відкладення (Дронь, 2004), а отже мають біохімічну природу. Утворення такого
горизонту або прошарку в осушених ґрунтах напівгідроморфного ряду нами
діагностовано в межах досліджених заплав не лише Закарпатської низовини, але й
Верхньодністровської алювіальної рівнини, яка також зазнала докорінної меліоративної
трансформації (Vovk, Orlov. 2008; Перець, Вовк, Орлов, 2017; Перець, 2017б).
Заплавні ґрунти осушувались з метою залучення їх до сільськогосподарського
виробництва, а отже, закономірно, що на первинну, гідротехнічно-меліоративну,
трансформацію накладається вторинне антропогенне навантаження. Природні та
вторинні (післялісові) заплавні луки використовують як сіножаті та пасовища без
додаткового збагачення органо-мінеральними добривами. Багатство природної
різнотравної рослинності заплавних лук дає можливість селянам різносторонньо
використовувати їх кормовий потенціал: урожайність сіна на суглинкових ґрунтах
становить 20-40 ц/га (Полупан та ін., 2005).
Залежно від тривалості та способу сільськогосподарського виробництва, ґрунти які
формувались як алювіальні набувають нових властивостей, визначених прямим
сільськогосподарським використанням. Збільшується їхня щільність та твердість,
порушується водно-повітряний режим. Сінокосіння є найбільш ощадливим способом
господарювання в річковій заплаві, трансформація ґрунтового покриву тут зводиться
до допустимого коливання показників водно-фізичного стану алювіальних ґрунтів.
Істотної фізичної деградації зазнають ґрунти в межах стаціонарних пасовищ,
розбитих на перезволожених луках. Водно-фізичні параметри ґрунтів пасовищ
знаходяться в прямій залежності від розмірів стада та періодичності випасання. Так,
щоденне випасання середнього стада (до 15 голів) впродовж весняно-осіннього сезону
супроводжується механічною трансформацією верхнього гумусового горизонту
ґрунту, переущільненням (у 2 і більше рази від контролю) ґрунту на глибину понад
25 см. На поверхні заплави формується специфічний мікрорельєф – мікровиїмки
різного розміру, що, поряд з погіршенням фізичних властивостей ґрунту, створює
умови для розвитку процесів поверхневого оглеєння.
Рільництво, як найбільш середовищетрансформуючий вид сільськогосподарської
діяльності людини, набуло розвитку на осушених просторах заплавних комплексів.
Інтенсивне та постійне розорювання супроводжується перебудовою генетичного
профілю ґрунту і суттєво впливає на морфологічні та морфометричні ознаки
лучнуватих ґрунтів. Переходи між горизонтами набувають різкого характеру, що
властиво для антропогенних ґрунтів. Діагностується сильноущільнений підорний
горизонт, з послабленими фільтраційними функціями, який спричиняє застій вологи
та повторне оглеєння вже осушених ґрунтів. Залежно від віку оранки, потужність
орного горизонту коливається від 12 см (близько 10 років від останньої оранки), 17 см
(ораний 3 роки тому) до 22 см (цьогорічна оранка). Потужність гумусового горизонту
більшості лучнувато-буроземних ґрунтів рідко перевищує 20 см, а отже, під час