Page 155 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39
P. 155

152                            Загороднюк І.В.

                                   до  того  базовий  і  універсальний,  проте  переважно  неоднозначний,  оскільки  ним
                                   позначали de facto всіх тварин (про що далі).
                                      Мета роботи – реконструювати історію формування назви «ссавці» в українській
                                   зооніміці  з  увагою  до  праць  на  межі  XIX  та  XX  століть.  Праця  включає  три
                                   взаємопов’язані  частини:  1)  поширення  і  часові  рамки  вжитку  терміну  ссавці
                                   (у співвідношенні з номеном звірі у тому ж розумінні), 2) передісторія номена ссавці з
                                   гіпотезами його формування на основі менш спеціалізованих слів, 3) обговорення і
                                   порівняння гіпотез і суміжних тем.

                                      Назви «звірі» й «ссавці»: хроніки

                                      Розглянемо ці два номени в назвах українських зоологічних видань. За основу взято
                                   огляд  «Монографічні  видання  та  тематичні  збірки  щодо  теріофауни  України»,
                                   представлений  на  сайті  Українського  теріологічного  товариства  НАН  України
                                   (https://bit.ly/3JgvpeN)  та  опублікований  у  випуску  5  «Теріологічного  бюлетеня»
                                   (Загороднюк, 2005):

                                      1918. Ніколаєв В.: «Назви звірів, птиць, комах та інших животин» (Ніколаєв, 1918),
                                      1920. Шарлемань М.: «Звірі України. ...» (Шарлемань, 1920),
                                      1925. Храневич В.: «Нарис фавни Поділля. 1 — Ссавці та птахи» (Храневич, 1925),
                                      1927. Шарлемань М.: «Назви хребетних тварин. Ссавці. ...» (Шарлемань, 1927),
                                      1928. Барабаш-Нікіфоров I.: «Нариси фавни... Ссавці» (Барабаш-Нікіфоров, 1925),
                                      1929. Мигулін О.: «Визначник звірів України» (Мигулін, 1925),
                                      1936. Шарлемань М.: «... До фауни звірів ... Чернігівської області» (Шарлемань, 1920),
                                      1938. Мигулін О.: «Звірі УРСР (матеріали до фауни)» (Мигулін, 1938),
                                      1952. Корнєєв О.: «Визначник звірів УРСР» (Корнєєв, 1952),
                                      1952. Сокур І.: «Звірі Радянських Карпат і їх господарське значення» (Сокур, 1952),
                                      1956. Татаринов К.: «Звірі західних областей України» (Татаринов, 1956),
                                      1956. Абелєнцев В.: «Загальна характеристика ссавців...» (Абелєнцев та ін., 1956),
                                      1960. Сокур I.: «Ссавці фауни України та їх господарське значення» (Sokur 1960),
                                      1965. Корнєєв О.: «Визначник звірів УРСР. Видання друге» (Корнєєв, 1965),
                                      1975. Турянин I.: «Хутрово-промислові звірі ... Карпат» (Турянин, 1975),
                                      2005. Делеган І. (та ін.): «Біологія лісових птахів і звірів» (Делеган та ін., 2005),
                                      2006. Булахов В., Пахомов О.: «... Ссавці (Mammalia)» (Булахов & Пахомов, 2006).

                                      Очевидно, що обидві назви співіснують, проте за частотою вживання назва ссавці
                                   (6 використань  у  наведеному  списку)  помітно  поступається  назві   звірі
                                   (11 використань).  Попри  це,  у  сучасній  літературі  (кінця  XX  і  поч.  XXI ст.)  назва
                                   «ссавці» явно частотно переважає. Останнє частково можна пояснити домінуванням
                                   школи  І. Сокура,  що,  по  суті,  стала  основною  в  київських  зоологічних  інституціях
                                   другої  половини  XX  ст.  Проте  так  само  важливо  й  те,  що  у  мисливствознавчій
                                   літературі (і загалом у мисливців та інших природокористувачів) очевидно домінує
   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160