Page 70 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Освітній потенціал наукових природничих колекцій ДПМ НАН України … 69

згодом, коли заняття розроблені якісно та відповідають потребам школи та дітей, які
відвідують ці заняття, необхідність у додатковій рекламі зникає, оскільки педагогічне
середовище дуже тісно пов'язане і постійно ділиться своїм досвітом та результатами
на засіданнях методоб’єднань, атестаціях, семінарах, звітах, в особистому спілкуванні
тощо, і якщо враження позитивні й відгуки схвальні, то цього достатньо, щоб
забезпечити життєздатність освітньої програми.
Наступний крок після аналізу шкільних програм – сформувати тематичні блоки та
підібрати теми, які в них можуть бути розкриті. До прикладу блок "Тваринний світ
рідного краю" може містити теми "Домівки тварин", "Покриви тіла тварин", "Харчові
ланцюги", "У пошуках зимових мешканців лісу", "Готуємось до зустрічі з перелітними
птахами", "Що їдять тварини взимку?" тощо. Під кожну тему готується короткий
конспект заняття, дидактичні матеріали та презентація основного матеріалу у вигляді
слайдів. Проте найважливіше – це підбір природних матеріалів та експонатів для
демонстрації (освітньої колекції), оскільки саме вона відіграє основну роль. Розробки
та дидактичні матеріали багатьох вчителів дозволяють провести цікавий урок навіть
для вибагливих учнів не виходячи зі школи. Жодну дитину не здивуєш командними
іграми чи індивідуальними змаганнями, яскравими кросвордами чи логічними
загадками, веселими квестами чи складними задачами. Проте, як з'ясувалось, дуже
легко дитину здивувати у будь-якому віці яйцем страуса, шкірою змії, кісткою
динозавра, зубом акули чи навіть гніздом чорного дрозда з кладкою. Саме тому при
розробці заняття важливо підібрати оптимальну кількість музейних предметів, щоб
максимально розкрити тему заняття і при цьому не перевантажити дітей інформацією.
Для того, щоб урок в музеї був успішним, треба знайти «точку подиву» і
відштовхуватись від неї. Це допоможе залучити дітей до навчального процесу. Урок
перестає бути формальним і перетворюється в захоплюючий засіб вироблення
міжкультурної комунікації. При пошуку «точок подиву» необхідно по-новому
поглянути на ті унікальні музейні складові, що відрізняють музей серед інших (рис. 5).

Рис. 5. Зацікавлення та подив дітей, що відвідали музейний урок.