Page 31 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

30 Загороднюк І.В.

знайти, попри численні запити на розшук протягом 1947-1956 рр. (справа № 06121 в
КДБ).
З важливих фрагментів, показаних на рис. 8, зазначу три: • «Три зображення були
знищені наслідками війни.» (с. 138), • «виправдано створити для цього спеціальний
підвид, який отримує назву Citellus suslica volhynensis subsp. nov. Тип для цього нового
підвиду – самець № 3493, який зберігається разом з ще 23 екземплярами з Олики
(Волинь) у колекції шкірок Інституту захисту рослин та шкодочинних тварин у
Познані.» (с. 139), • «Ця робота виконана в Інституті хвороб рослин і шкодочинних
тварин в Познані, який очолював професор Д. Янке.» (с. 140).
Тут, у Познані М. Шарлемань (як і в Києві, «Е. Шарлеман», на німецький манер) був
вже не директором, а керівником групи (рис. 4). Він вів тут активну наукову та
просвітницьку роботу (напр.: [23]), публікував і свої давні доробки, зокрема про бобрів
в Україні – це друге велика стаття, підготовлена Шарлеманем під час війни [36].

Порівняння типів

Стаття М. Шарлеманя про ховрахів залишилася поза увагою систематиків, попри
те, що містить опис нового таксону. Що виправляється тут. Порівняння двох записів у
стандартному форматі їх наведення таке:

1946. Citellus suslica volhynensis Reshetnik [25: 25]. Типове знаходище: смт Олики
Волинської області. Типовий зразок: № 2246 (3510), 0.09.1940. Типова серія:
14 паратипів. Місце збереження: Національний науково-природничий музей НАН
України (Київ) [4: 118].

1952. Citellus suslica volhynensis Scharlemann [35: 139]. Типове знаходище: смт
Олики Волинської області. Типовий зразок: № 3493; Типова серія: 23 екз.; Місце
збереження: Колекція шкірок в Інституті захисту рослин та шкідників тварин у
Познані (нині загибла). Зразок «№ 2207/132 (3493), ♂, шкурка, череп. Олика
Волинської обл., 9.09.1940, leg. Решетник» записаний в типовій серії Citellus suslica
volhynensis Reshetnik 1946 як один з 14 паратипів [4: 119].

(Щодо зразків № 2207 та № 3493. У базі даних теріологічної колекції відділу
зоології ННПМ під № 2207, окрім ховраха з Олик, зберігається також спиртовий
зразок Crocidura leucodon з Молдови (с. Злоти, leg. Браунер, 18.06.1913), а під № 3493
зберігається тушка Sylvaemus flavicollis з Чернівецької обл. (с. Черновка, leg. Горбик,
13.08.1947). Очевидно, що в описах обох дослідників використано іншу нумерацію,
нині втрачену (такі записи збереглися на етикетках).)

Порівняння цих описів свідчить, що автори мали в розпорядженні одні й ті самі
матеріали, для яких вжили одні й ті самі назви. Назва, запропонована Шарлеманем, є
синонімом (ще й омонімом) до назви Решетник. Понад те, очевидно, що фактично це
був передрук матеріалів. Якщо порівнювати виявлені збіги з фактами, наведеними у
спогадах М. Шарлеманя та показах Є. Решетник (на допитах в КДБ), то стає ясно, що
це все ті самі матеріали.
З протоколів допиту Решетник (напр. 27.04.1951) слідує, що тему «Екологія
ховрахів» доручено їй директором ІЗР М. Шарлеманем, виходячи з її досвіду та теми
її довоєнних досліджень – «Ховрахи України». Він був куратором і загальним