Page 32 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Ховрахи війни: історія зоологічних досліджень та колекцій … 31

керівником теми, тому за заведеним там і тоді порядком щоквартально отримував від
Решетник докладні звіти за темою та ходом її розробки. У спогадах про перебування у
Познані Шарлемань не раз зазначає, що працював там над монографією «Ховрахи
України», проте все було знищено при бомбардуванні Познані 9.04.44 [32: 144, 764].
Тому очевидно, що Шарлемань використав дані Решетник для оформлення власних
звітів (як керівник теми) та підготовки статті.
Залишається незрозумілим, чи побували ховрахи типової серії в Познані. Судячи з
коментарів Шарлеманя про те, що там все було знищено – не побували. Судячи з
розповіді Е. Хоменка про те, що Решетник ретельно ховала матеріали (за його участі)
у шафах і ящиках, – ховрахів не вивезли. Принаймні, типові серії, над якими вона
працювали і які вона особисто збирала.
Власне, її наступна публікація 1946 р. з описом двох нових підвидів [25] і наступна
капітальна публікація з оглядом всіх видів і підвидів ховрахів та особливостей їхнього
поширення, мінливості й біології [26] засвідчують велику увагу дослідниці до цих
матеріалів. Понад те, як зазначив Еміль Хоменко, на час від’їзду науковців з
колекціями з Києва до Познані Є. Решетник з сином (з ним) змогла затриматися в
Кагарлику і по суті уникнути виїзду. Надалі син не раз задавався питанням, чому вони
не виїхали і шкодував про те, що того не сталося. За його словами, мати ніколи на це
не відповідала і завжди сподівалася на зміни «вдома».

Пост-ховрахові історії

Полтавські колекції та Лисенко

Відомо, що Є. Решетник одного разу їздила у відрядження з додатковою метою.
Приклад стосується її поїздки до Полтави та Карлівки, що на Полтавщині, взимку 1943
року. Основною задачею було отримання колекцій гризунів. Напевно, мова мала би
йти про ховрахів, мінливість яких вивчала Решетник і матеріали з Полтавщини були
важливими. Окрім цього, це свідчить про продовження робіт з поповнення колекції
Зоомузею в час окупації.
Щодо цільової точки поїздки: мова напевно мала би йти про колекції
М. Гавриленка, які той планував передати до Києва. Відомо, що з ним у той час вів
листування В. Артоболевський (листи в архіві автора), завідувач університетським
зоомузеєм, який планувалося об’єднати з академічним.
У протоколі допиту 14.05.1951 є інформація про додаткову задачу, яка ставилася
перед Решетник на час її поїздки: «шеф института защиты растений немец Шедель и
директор института Шарлеман поручили мне собрать биографические данные об
академике Трофиме Денисовиче Лысенко, его родственниках, где они находятся и
другие данные, которые интересовали немцев.». Це доручення виконати було
нескладно, оскільки Решетник була знайома з Лисенком з дитинства і вчилася з ним в
одній школі, що вказано у показах. Не ясно, чому окупантів цікавили ці питання, але
це було гарною можливістю побувати вдома, зокрема й у батьківській оселі.
Не виключено, що це було суто науковим інтересом, і матеріали про Лисенка могли
бути запитані німецькими колегами у Шедля, який був очевидно ближчим до «ареалу»
Лисенка. Про відомі випадки отримання німцями під час окупації матеріалів наукових
досліджень радянських вчених і відомостей про них з метою розвитку власних
досліджень повідомив А. Шаповал (особ. повід.), який професійно займається
збереженням архівної спадщини українських вчених.