Page 36 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)
P. 36

Ховрахи війни: історія зоологічних досліджень та колекцій …    35




               2500
               2000
               1500
               1000

                500
                  0
                     1900     1920     1940     1960      1980     2000

               Рис.  9.  Розподіл  колекцій  ссавців  у  відділі  зоології  ННПМ  за  декадами.  Числа
            означають  початок  декади  (напр.  «1900»  відповідає  періоду  «1900-1909»).  Пік  на
            ділянці  «1920+»  пов’язаний  з  особливістю  роботи  фільтра:  колекція  Браунера  в
            значній  частині  записів  має  позначення  не  дати,  а  періоду  (напр.  є  103  записи  з
            діапазоном «1900-1915» та 359 записів з «1880-1920»).

               У кожному разі колекції вивозили не всі. І не тільки тому, що не брали «мокрі»
            фонди.  Еміль  Хоменко  розповідав,  що  цінні  матеріали  (давні  колекції,  типові
            матеріали тощо) ховалися по різних закутках, зокрема Євдокією Решетник, у цьому
            він і сам брав участь. Місцями схрону були різноманітні шафи й експедиційні ящики,
            підсобки. Тому припускаю, що наведена вище інформація про обсяги втрат могла бути
            підготовлена з перебільшеннями. Як і мова у спогадах Шарлеманя про те, що: «Моя
            квартира была полностью разорена, все мои книги были вывезены в Познань, вывезены
            были также все коллекции, которые я собирал в течение 30 лет.» [28: 18]. Ситуація
            неоднозначна: наче він не сам із тим всім їхав до Познані і невже не сам мав то все
            збирати? Чи шукали приховані колекції? [Тут не обговорюємо мотиви: чи робив він це
            свідомо чи під примусом. Чимало спогадів писалося не так для нащадків, як для КДБ.
            Тому це не можна перевірити. Про те, що багато чого він стверджував з огляду на КДБ,
            повідомляв не раз і Е. Хоменко (напр.: «слова і сповіді Шарлеманя діли на 5 або 10, бо
            то він писав для КДБ» – запис 14.09.2015).]
               У  показах  В. Артоболевського,  який  мусив  готувати  зоологічні  колекції
            університету  до  вивозу,  йдеться  про  те,  що  частина  дослідників  сама  заздалегідь
            готувала  свої  колекції  до  вивозу  (як-от  Лев  Шелюжко),  проте  «більшою  мірою
            українські науковці намагались всіляко, при можливості, приховати цінне майно, або
            применшити  їх  значення  та  унікальність.  Тому,  ті  що  залишались,  ховали  наукові
            колекції, архіви, літературу по власних квартирах, горищах, в технічних приміщеннях.
            «Ми, старожили університетські, всі куточки знаємо та горища. Звичайно це був
            ризик. Якби все було знайдено, що ми ховали, розмова була б коротка» (цит. за: [11:
            212]).

               Післямова

               Ця  історична  розвідка  показала,  наскільки  переплетеними  були  дослідження,
            об’єкти досліджень, наукові й приватні інтереси та долі науковців, які опинилися у
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41