Page 30 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

Ховрахи війни: історія зоологічних досліджень та колекцій … 29

вибірки як нові підвиди і напевно мала якісь заготовки, які розвивала надалі в рамках
роботи в ІЗР. Власне, ці описи й були оформлені як стаття 1946 р., а згодом, 1948 р.,
Решетник опублікувала розлогий аналіз таксономії, мінливості, поширення й екології
ховрахів на теренах України [26].
Автором виявлено статтю-двійник з описами, які збігаються з описами у
Є. Решетник – статтю Шарлеманя 1952 р., ніким ніколи не цитовану, зовсім не відому
[35] (рис. 8). Очевидно, що в користуванні Шарлеманя були матеріали, зібрані
Решетник. При тому довоєнні. Матеріали воєнного часу ним не згадані і не
використані для порівнянь: порівняння проведено описаним «ним» волинських
ховрахів з вибіркою з Бессарабії (яку Решетник описала як ще один підвид, про що
Шарлемань не знав).
Це був «провал»: стаття Шарлеманя була відіслана до друку в період його спокійної
роботи в Познані (1943-1944), що слідує з афіліації (рис. 8). проте вийшла з друку
(1952), коли автор її вже й не очікував, сподіваючись, що рукопис згорів в горнилах
війни. Хто ж знав, що Німеччина програє за два роки, проте воскресне за 10.
Відновлення німецьких видань ознаменувалося друком тому 17 "Zeitschrift für
Säugetierkunde" за 1942–1949 рр.

Рис. 8. Титул і окремі важливі фрагменти статті Е. Шарлеманя «Про новий підвид
крапчастого ховраха, Citellus suslica volhynensis subsp. nov.»: стор. 138, 139 та 140
[35].

Стаття Шарлеманя мала назву «Über eine neue Unterart des Perlziesels Citellus suslica
volhynensis subsp. nov.» (Про новий підвид ховраха крапчастого) [35]. Її автор
позначений не «N. Charlemagne», а «E. Sharlemann», тобто «Микола Король Великий»
став «Едуардом Простолюдином», чим на роки заплутав спеців, які його ніяк не могли