Page 29 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

28 Загороднюк І.В.

півлітрових банок, і його вистачило надовго, щоби смажити картоплю, яку вони
вирощували прямо в середмісті, на пустирі (Е. Хоменко, інтерв’ю автору). Жили вони
в квартирі у Зиновія Голов’янка, відомого ентомолога, який також був співробітником
ІЗР. Як зазначає дослідник його біографії, «В трудные годы оккупации его квартира
служила пристанищем для многочисленных людей» [2].
У показах Є. Решетник 27.04.1951 вказано: «Мною была проведена работа по
вопросу борьбы с сусликами, использования сырья сусликов. ... Опыты по своей
научной работе я проводила в совхозе "1 мая"» (курсив мій – І.З.). Власне, сировиною
були й шкурки для шуби фрау Ензен.

Повоєнні статті Решетник (1946) та Шарлеманя (1952)

Решетник одразу по війні опублікувала статтю про мінливість ховрахів, в якій
описала два нові підвиди ховраха крапчастого: бессарабський Citellus suslica ognevi та
волинський Citellus suslica volhynensis [25] (рис. 7). Нині обидва підвиди відносять до
виду Spermophilus odessanus Nordmann [7]; зміна видової назви відбулася внаслідок
поділу цього політипного виду на лівобережних Spermophilus suslicus (s. str.) та
правобережних Spermophilus odessanus [3].

Рис. 7. Записи про типові зразки «Citellus suslica volhynensis» та «Citellus suslica
ognevi» Reshetnik, 1946 (за каталогом колекції ННПМ: [5]). Сучасні типові серії є
неповними і порівняно з робочими записами автора близько 1985 року скорочені.

У статті описано вибірки, зібрані дослідницею ще до війни, у 1940 р. на Волині і в
1941 р. в Бессарабії. Обидві вибірки давали уявлення про регіони, до того недоступні
українським зоологам і приєднані до СРСР за рік до війни з Німеччиною. У кожному
разі можна припустити, що від самого початку дослідниця мала намір описати ці