Page 25 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 37 (Lviv, 2021)

24 Загороднюк І.В.

За реконструкцією в монографії О. Корзун [11: 228-229], структура ІЗБ включала 6
позицій: відділи прогнозу шкідників (М. Єфименко), відділ карантину
(Н. Мандровська), відділ хімметоду (Є. Савченко) [за іншими даними –
«ентомологічна лабораторія»: рис. 4b], відділ біометоду (М. Теленга) [напевно тільки
з січня 1943 р.], лабораторія (Н. Салунська), музей (С. Парамонов) та бібліотека
(В. Троїцька). Структура Інституту цілком підпорядковувалася його задачам і
забезпечувала можливість залучення до роботи й використання творчого потенціалу
науковців, які зашилися в окупації, для поточних задач економіки. Останнє означало
ліквідацію всіх теоретичних напрямків досліджень та домінування прикладних
структур та задач.

a

b
Рис. 4. Позначення Інституту захисту рослин: a – записи у особовій картці обліку
робітників, справа «Е. Шарлемана», 18.01.1944: Інститут хвороб рослин і шкідливих
тварин (архів КДБ). Мова про Інститут захисту рослин; b – записка з особової справи
Є. Савченка, в якій мова йде про Центральну станцію захисту рослин (отримано від
В. Корнєєва 03.03.2016).

Колектив ІЗР було створено з числа наявних в Києві вчених та працівників двох
установ – Інституту зоології АН УРСР (включно з ЗМ) та частини Інституту цукрової
промисловості Наркомзему СРСР (відділ боротьби зі шкідниками) [11: 188]. Інколи
згадують також співробітників Інституту зерна (там само). Серед співробітників ІЗР
був і Еміль Хоменко, який працював у палітурній майстерні; саме він у численних
інтерв’ю додав чимало важливих коментарів щодо тогочасної роботи в інституті та в
експедиціях. (Еміль Якович Хоменко (24.12.1928–27.03.2018) – син Є. Решетник, яка
в такий спосіб змогла влаштували сина на окремий пайок плюс бути спокійною щодо
нагляду за дитиною. Еміль знав багатьох співробітників і брав участь в багатьох
подіях, зокрема й у експедиційних виїздах). Персональний склад Зоомузею не відомий;
можливо, співробітників було три – Є. Решетник та два її керівники: С. Парамонов
(зав. музеєм) та М. Шарлемань (директор ІЗР); серед співробітників музею напевно
була й В. Зубарєва. Квартальні звіти про роботу й експедиційні дослідження Євдокія
Григорівна здавала М. Шарлеманю (покази у справі в КДБ).