Page 212 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

198 Войчишин В. К.

Філогенез безщелепних, плакодерм, акантод та хрящевих риб обумовив еволюційні
стартові умови формування ранньодевонської фауни хребетних ще у пізньому силурі.
У результаті, в іхтіофауні раннього девону Поділля були представлені як безщелепні
(інфратип Agnatha), так і щелепнороті (інфратип Gnathostomata), чим вона не
відрізнялася від інших регіональних іхтіофаун того часу. Безщелепні подільського
палеобасейну містили у своєму складі представників груп телодонтів (клас Thelodonti,
4 роди, 8 видів), остеостраків (клас Osteostraci, 13 родів, 25 видів), а також
гетеростраків (клас Heterostraci) у складі циатаспід (ряд Cyathaspidiformes, 4 роди, 9
видів), птераспід (підряд Pteraspidoidei, 15 родів, 30 видів), тессераспід (ряд
Tesseraspidiformes, 1 рід, 1 вид), корваспід (ряд Corvaspidiformes, 1 рід, 1 вид) і, так
званих, "мозаїчних" гетеростраків (Heterostraci indeterminata, 3 роди, 3 види).
Щелепнороті Поділля включали представників трьох класів – пластиношкірих (клас
Placodermi, 5 родів, 6 видів), акантод (клас Acanthodii, 8 родів, 11 видів) та хрящевих
риб (клас Chondrichthyes, 5 родів, 5 видів) [41, 42].
З великих груп іхтіофауни, відомих для середнього палеозою, на Поділлі не
зафіксовані безщиткові (клас Anaspida). Їхній розквіт припадав на другу половину
силуру – початок девону (ранній лохков), в той час, коли у подільському палеобасейні
були несприятливі для утворення тафоіхтіокомплексів умови осадонагромадження.
Потенційно анаспіди можуть бути присутні на Поділлі, оскільки вони знайдені у
суміжних регіонах Лауруського палеоконтиненту майже всюди (Великобританія,
Скандинавія, Прибалтика, Нова Земля, Північна Земля) [19]. Відсутні також дані про
наявність у подільському палеобасейні раннього девону кісткових риб, наприклад,
лопатеперих (клас Sarcopterygii), пізньосилурійський представник яких, Megamastax
amblyodus з пізнього лудлова провінції Юньнань (Китай), був хижаком метрового
розміру [20].

Географічні фактори

Рідкісні знахідки решток безщелепних досилурійського часу свідчать про високий
ступінь ендемізму в межах континентів – морські глибини були на заваді
міжконтинентальних міграцій. Тектонічні чинники, які привели до зіткнення
континентів Лаурентії і Балтії, за відсутності океанічних бар’єрів, дозволили
остракодермам поширитись по великій території нового континенту Лауруссії.
Акантоди, телодонти і хрящеві риби, які представлені у відкладах мікромерними
рештками, продовжували широко поширюватись у силурі, майже напевно мали
справжні можливості до трансокеанічного поширення, і стали, в результаті,
таксонами-космополітами, багато з них мали лаурентійське походження.
Гетеростраки, анаспіди та остеостраки також почали розселення по мілководдю
епіконтинентальних морів, але лише в межах «Старого червоного континенту» [35].
Гіпотези з цього приводу були ревізовані Бліком та Жанв’є [17]. Ці автори зробили
припущення, яке пояснює поширення подібних середньопалеозойських іхтіофаун у
взаємно віддалених регіонах. Воно ґрунтується на аналізі структури країв
континентальних блоків, більшість з яких були повністю зруйновані та
метаморфізовані, з чого випливає, що континенти могли простягатися значно далі, а
палеоокеани, відповідно, могли мати суттєво менші розміри [12, 18]. Таким чином,