Page 18 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Природничі музеї: показники ефективності та критерії оцінювання 17

програми, фінансову стабільність, управління ризиками та інше, і є основними
стандартами для галузі. Їх можна пристосувати для музеїв усіх типів та розмірів, при
цьому кожен музей виконує їх по-різному, залежно від власних обставин (місії,
ресурсів, управління, колекцій тощо ...).
Заслуговує на увагу досвід Ради спадщини Ірландії, це орган управління для
ірландських музеїв. Ними започаткована Програма музейних стандартів для Ірландії
(MSPI). MSPI пропагує професійні стандарти догляду за колекціями в ірландських
музеях і галереях. Відповідність музеїв стандартам визначається шляхом акредитації.
Процедура акредитації включає заповнення музеєм форми з 38 показників що
відповідають трьом напрямам діяльності музеїв – менеджмент інституції, менеджмент
колекцій, публічні послуги. «Участь у програмі музейних стандартів – це публічна
обіцянка кожного музею піклуватися про свою колекцію». Отримання акредитації в
MSPI демонструє, що музей виконує свої зобов’язання перед суспільством [10].
Якщо розглядати специфіку саме природничих музеїв, то найбільше вона
проявляється в особливостях управління колекціями. Загальний менеджмент
інституції та взаємодія з аудиторіями характеризуються однаковими підходами у
музеях всіх профілів. Стандартами управління природничими колекціями опікуються
профільні міжнародні і національні організації. На міжнародному рівні це ICOM
NATHIST, який до існуючих стандартів ІСОМ у 2013 році розробив кодекс етики
ICOM для природничих музеїв, який перекладено і опубліковано українською [4, 7].
Але якщо ІСОМ NATHIST опікується загальними питаннями природничої музеології,
то Товариство збереження природничих колекцій (The Society for the Preservation of
Natural History Collections) [13] – міжнародна організація, що покликана опікуватися
консервацією, управлінням природничими колекціями та збереженням їхньої цінності
для суспільства, приділяє основну увагу прикладній стороні управління колекціями.
Товариством створена SPNHC WIKI – відкрита енциклопедія для музейних
працівників, що дозволяє отримувати доступ, додавати та коментувати документи,
процедури та практики, пов’язані з доглядом за природничими колекціями [12]. Існує
також багато інших організацій, діяльність яких, з різних причин, не поширюється на
Україну.

Оцінювання діяльності музеїв в Україні, на прикладі музеїв природничого
профілю

Музейна сфера в Україні функціонує відповідно до нормативно-правової бази, що
з радянських часів принципово не змінювалася [5]. Ефективність роботи установ, і
природничі музеї не виключення, оцінюється відповідно до кількісних показників
(кількість відвідувачів, кількість одиниць в колекції тощо), зовсім не беручи до уваги
якість надання послуг. Це призвело до того, що сучасна система показників
ефективності музеїв України, що утримують природничі колекції, не витримує жодної
критики. Згідно з Законом України «Про музеї та музейну справу» [3], музей – це
науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження,
використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою
та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової
культурної спадщини. Розглянувши окремо кожну з функцій призначених законом
музеям, побачимо, що більшість музеїв України не можуть вважатися науково-
дослідними закладами, відповідно до Закону України «Про наукову та наукову-