Page 130 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Аспекти методології досліджень популяцій рослин … 121

екологічній ніші й відповідає тій частині норми реакції, яка проявляється за актуальних
умов середовища існування у конкретний час. Оцінка життєвості популяції не
передбачає встановлення довготривалих прогнозів або складання прогностичних
моделей на її перспективний розвиток. Таким чином, на відміну від життєздатності
популяції, яка означає визначення її довготривалої перспективи і ґрунтується на
багаторічних даних, оцінка її життєвості може проводитися на основі короткотривалих,
навіть однорічних досліджень. Життєвість, як достатньо динамічна ознака популяції,
може змінюватися порівняно швидко, зокрема під час сукцесій. Життєздатність,
навпаки, ознака порівняно стабільна. Вважається, що у більшості випадків для рослин
різних життєвих форм аналіз життєздатності популяції доцільно проводити з прогнозом
її виживання на перспективу у 100 років. А достатня достовірність такого прогнозу з
ймовірністю виживання популяції у 95% повинна базуватися принаймні на 10-річних
фактичних даних [11, 35]. Очевидним є, що поняття «життєвість» і «віталітет» потрібно
розглядати як синоніми, передусім задля того, щоб уніфікувати вітчизняні й закордонні
підходи.
Життєвість популяції належить до чутливих показників її змін ендо- та екзогенного
характеру і вважається, що лише в короткі проміжки часу можна говорити про тенденції
щодо покращення або погіршення життєвості [5]. Можна також стверджувати, що для
популяцій різних видів може бути характерною багаторічна динамічна стабільність як
на високому, так і на низькому рівні життєвості. Висока життєвість притаманна
популяціям, які перебувають у сприятливих умовах середовища, що тривалий час мало
змінюються, й до яких популяції адаптовані. В умовах заповідання стабільно висока
життєвість популяцій рослин спостерігається на завершальних стадіях демутації при
наближенні до клімаксового стану. Прикладом цього можуть бути компоненти
первинних альпійських фітоценозів Чорногори, які зазнали порівняно невеликого
антропогенного впливу у минулому і процеси самовідновлення яких відбулися суттєво
протягом 40 років заповідання. Стабільно низька життєвість притаманна популяціям,
зокрема у тих випадках, коли умови їхніх оселищ віддалені від еколого-фітоценотичного
оптимуму.
Необхідною умовою життєздатності популяції є усталеність її структури за низкою
ознак. Насамперед, чисельність особин і, зокрема тих, що беруть участь у статевому
розмноженні (ефективна чисельність), повинна становити певну величину, необхідну
для збереження повноцінної генетичної структури, уникнення інбридингу та дрейфу
генів. Серед рівновеликих популяцій вища життєздатність притаманна популяціям з
вищою генетичною різноманітністю, з більшою чисельністю генеративних особин, з
вищою ефективністю розмноження, а також популяціям з вищою
внутрішньопопуляційною різноманітністю.
У малих популяцій, які сформовані за вузького діапазону еколого-фітоценотичних
умов, життєвість як інтегральна ознака, що характеризує стан особин і популяції за
головними параметрами, служить важливим показником для порівняння популяцій у
межах виду. Відтак, дослідження динамічності диференціальних ознак життєвості
лежить в основі розкриття тонких внутрішньопопуляційних механізмів життєздатності
популяції. Для популяцій різного обсягу роль багатьох популяційних й індивідуальних
параметрів вагомо відрізняється. Для великих популяцій найважливішими
характеристиками життєвості й життєздатності є щільність, вікова структура, насіннєва
продуктивність, вегетативна рухливість, запас фітомаси, віталітетна структура [9, 14].