Page 134 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

Аспекти методології досліджень популяцій рослин … 125

варіабельність онтогенезу особин притаманна в умовах, проміжних між оптимумом і
песимумом;
• збільшення тривалості життя у підростовому або віргінільному стані під час
помірного погіршення умов. У популяції тривалий час зберігається здатність до
швидкого відновлення чисельності генеративних особин;
• наявність вегетативного і генеративного розмноження. Активація одного або
обох способів розмноження у разі негативних порушень. Сприяють буферності ефект
взаємної компенсації способів розмноження і ефект різкої активації генерування як
реакції на порушення;
• виражена внутрішньопопуляційна різноманітність. Менше порушені ділянки
забезпечують самовідновлення популяції.

Підсумок

Основою для концепції охорони рідкісних видів рослин повинні служити знання
про структуру їхніх популяцій. Тому значну актуальність становить аналіз популяцій
якнайширшого спектру видiв.
Ще недостатньо вивчена внутрішньо- і міжпопуляційна різноманітність видів за
комплексом ознак індивідуального і групового рівнів, інформація про яку необхідна для
з’ясування механізмів, що забезпечують життєздатність популяцій, зокрема їхні
адаптації до мінливих умов природного та антропогенно зміненого середовища.
Зокрема, ще мало наукових досліджень, котрі враховують внутрішньопопуляційну
структурованість популяцій і охоплюють ті їхні складові, що перебувають у віддалених
від оптимуму умовах. Часто популяція розглядається апріорі як достатньо гомогенна і
досліджується усереднено. Часом увага дослідників зосереджується на популяційному
ядрі, тобто на тій частині популяції, котра розташована у сприятливих умовах. Такими
підходами здебільшого применшуються або нівелюються чинники загрози чи
перебільшується життєвість і життєздатність популяції.
Для теорії популяційної біології і для природоохоронної практики важливим є
розуміння процесів, котрі відбуваються під час зародження популяції, а особливо у
період втрачання нею життєздатності. Відомо, що елімінація популяцій відбувається не
раптово, а через стадію низької чисельності. Для більшості видів рослин умовою
збереження їхньої життєздатності є наявність не поодиноких особин, а десятків чи
сотень, а часто й тисяч особин. Встановлення критичної чисельності особин у
популяціях, виявлення механізмів їхнього виживання в мінливих умовах середовища є
одним із головних завдань проблеми «мінімальної життєздатної популяції» (МЖП). На
сьогодні не існує універсальних узагальнень щодо функціонування МЖП. Дослідження
слід спрямовувати на вивчення малих популяцій якнайширшого спектру видів.
Досягнення у популяційній біології природних видів дає можливість розуміння та
контролю процесів інвазій. Водночас дослідження інвазійних видів створюють умови
для більш глибокого розуміння еволюційних процесів у природних видів: інвазійні
види швидко розвивають адаптації до нових абіотичних та біотичних умов, що може
бути корисним для оцінки потенціалу виду, динаміки розширення ареалу, часові
відставання та обсяги адаптаційних реакцій до нових середовищ. Окрім того, процеси
інвазій загалом є зручним матеріалом для розробки різноманітних моделей та
прогнозів [15].