Page 131 - Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 36 (Lviv, 2020)

122 Кияк В. Г., Малиновський А. К.

Натомість у малих популяцій найважливіші параметри це:
• генетична різноманітність, яка є основою гомеостатичних механізмів для
збереження життєздатності;
• чисельність дорослих особин і, зокрема, ефективна чисельність популяції,
пріоритет показників якої може істотно відрізнятися у видів різних життєвих форм і
типів біоморф;
• площа оселища, параметри його конфігурації й окремих складових,
співвідношення величини площі й міри гетерогенності екологічних чинників;
• динаміка чисельності особин й площі оселища, яка повинна оцінюватися з
врахуванням швидкості самовідновних процесів у конкретному екотопі;
• ефективність насіннєвого і вегетативного розмноження, яка забезпечує
самовідтворення популяції;
• багаторічна динаміка чисельності квітучих особин;
• вікова структура, зокрема у її генеративній частині й у випадку відхилення від
характеристик нормальної повночленної популяції;
• внутрішньопопуляційна різноманітність: у гетерогенних популяцій
життєздатність забезпечуються за менших обсягів у порівнянні з популяціями
гомогенними;
• спектр життєвості особин, які за рахунок різної пластичності зумовлюють
неоднаковий стан і здатність до самовідновлення популяції;
• варіабельність і тривалість онтогенезу особин та закономірність їхніх змін у
діапазоні умов від оптимальних до несприятливих і критичних;
• взаємовплив з видами-сусідами як чинник існування популяцій стенотопних видів;
• ступінь загрози існуванню популяції внаслідок екзогенних чинників.
Кількісні значення, вектори і амплітуда змін цих параметрів служать
першочерговими індикаторними ознаками стану і перспектив розвитку малих
популяцій за природних умові здатності до самовідновлення внаслідок порушень.
Аналіз їхньої життєздатності повинен проводитися, перш за все, за цими
пріоритетними ознаками [14].
До найвагоміших параметрів, що ілюструють роль генеративного розмноження у
конкретній популяції, належить її ефективна чисельність. Проте для визначення стану
популяції набагато інформативнішим у багатьох випадках є співвідношення
ефективної чисельності популяції до чисельності дорослих особин загалом –
«коефіцієнт генерування популяції» [25]. Для великих популяцій, які налічують тисячі
особин, на площах, які становлять гектари, величина коефіцієнта генерування
популяції не відіграє ролі індикатора їхнього стану, а лише міри віддаленості умов
оселища від еколого-фітоценотичного оптимуму виду. Натомість для малих
популяцій величина коефіцієнта генерування набуває інформативного характеру.
Ще мало досліджень, які розкривають внутрішньопопуляційну структурованість,
просторово-часову динаміку складових популяції за мінливих умов середовища,
внесок цих складових у функціонування, життєздатність, самовідтворення і
самовідновлення популяцій. Водночас, кожна популяція – від малої локальної до
великої континуальної, а особливо метапопуляція, є складною системою із низкою
елементів – часткових популяцій, субпопуляцій, ценопопуляцій і популяційних
локусів, яким притаманні відмінності у їхній позиції щодо екологічної ніші та ролі із
забезпечення структурної і функціональної цілісності популяції.