Page 158 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

152 Орлов О.Л.

ґрунтоохоронна діяльність неможлива без єдиної системи ґрунтових еталонів,
сукупність яких утворює каркас ґрунтового та ландшафтного різноманіття регіону.
Система ґрунтових еталонів повинна стати основою для збереження ґрунту, як
особливого природного тіла, умов забезпечення видового і популяційного
різноманіття флори і фауни, носія пам’яті ландшафту і ґрунтового різноманіття
регіону. Окрім цього, такі ґрунтові еталони вкрай необхідні для оцінки впливу
господарської діяльності на ґрунтові процеси, розробки механізмів науково-
обґрунтованого ведення господарської діяльності, створення екологічно
збалансованих й ощадливих систем землеробства, раціонального використання та
створення умов поновлення родючості ґрунтів.
Список ґрунтових еталонів поряд з виконанням вищезгаданих завдань є і основою
для створення Червоної книги ґрунтів, основою якої повинен стати кадастр особливо
цінних ґрунтів, який містить необхідні відомості про конкретні ґрунтові об’єкти, що
підлягають заходам суворої охорони.
Роботи щодо формування регіональних списків еталонних ґрунтів протягом кількох
десятиліть проводяться на теренах Росії, Молдови, Польщі та України. Вчені Молдови
першими на пострадянському просторі звернули увагу на необхідність створення
Червоної книги ґрунтів [5]. Ними було виділено 5 категорій ґрунтів державного фонду,
що потребують охорони. В Росії цю ідею підтримав та розвинув Є.Д. Нікітін [7], з
подання якого була створена робоча група по Червоній книзі і особливій охороні ґрунтів
Докучаєвського товариства ґрунтознавців при РАН [10]. Ця група розробила підходи
щодо створення списків "ценных почвенных объектов", і на даний час займається збором
інформації та координацією роботи із створення регіональних Червоних книг ґрунтів.
На сьогодні вже вийшли з друку Червоні книги ґрунтів деяких регіонів Росії, зокрема
Калмикії [10], Чорноземної зони [11], Південного Уралу [3]. На теренах Польщі ще в
1983 р. було виділено 139 об’єктів – "еталонних ґрунтових територій" (glebowych
powierzchni wzorcowich), які охоплюють всю країну і фактично створюють мережу
ґрунтоохоронних територій [12].
В Україні дослідження цього напрямку започаткував О.В.Клімов [4], який на основі
узагальнення зарубіжного досвіду та вивчення особливостей ґрунтового покриву
України виділив 4 категорії ґрунтів, що потребують охорони, а саме: типові, рідкісні,
зникаючі та раритетні ґрунти. На жаль, незважаючи на значні досягнення у розв’язанні
концептуальних питань щодо охорони ґрунтів, законодавчий аспект цього завдання в
нашій державі залишається невирішеним, оскільки досі не затверджено нового
Земельного кодексу та підзаконних актів, які б вводили в правове поле поняття
"Червона книга ґрунтів". Така ситуація є цілком закономірною для держави, оскільки
у Верховній Раді України, що є вищим законодавчим органом, широко представлені
лобісти агропромислових корпорацій, які не зацікавлені у створенні додаткових
перепон для неконтрольованого використання земельних ресурсів України. З огляду
на це, ми пропонуємо створення кадастру еталонних ґрунтів з переліком конкретних
ділянок їх локалізації (переважно на території природоохоронних об’єктів). Такий
підхід, з одного боку, дозволить створити грунтоохоронну мережу, а з іншого, стане
компромісним варіантом для лобістів аграрного сектору, які зможуть не перейматись
відчуженням частини їх земельних виділів для природоохоронних потреб.