Page 154 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

148 Глеб Р.Ю.

2. Таксономічні спектри показали, що перші три місця за кількістю видів належать
родинам Asteraceae, Poaceae та Ranunculaceaе. Найбільше видів належить до родів –
Ranunculus (4 види; 3,7%), Gentiana (4 види; 3,7%), Campanula (4 види; 3,7%), Festuca
(3 види; 2,8%), Hieracium (3 види; 2,8%), Hypericum (3 види; 2,8%), Poa (3 види; 2,8%)
та Stellaria (3 види; 2,8%) і складають 25% від загальної кількості видів цієї флори, що
характерно в цілому для флори карів Мармароського масиву;
3. Велика кількість маловидових родин та родів (17 родин, 64 родів) свідчить про
формування та розвиток рослинності в суворих кліматичних умовах;
4. Ядро в досліджуваній флорі складають види трьох географічних елементів –
монтанного (38 видів), альпійського (25 видів) та бореального (17 видів), що є типовим
для високогір’я Українських Карпат;
5. Низький відсоток азонального елементу та невелика кількість у флорі видів
аркто-бореально-монтанного, паннеморального, бореально-монтанного, бореально-
голарктично-монтанного, євро-американського, євроазійсько-північноафриканського
(2,8-0,9%) відображає незначний антропогенний вплив минулого на ці екосистеми;
6. У складі досліджуваної флори представлена велика кількість ендеміків, яка
складає 12% від загальної кількості видів досліджуваного кару. Це свідчить про
самобутність та автохтонний розвиток флори цієї території.

1. Бедернічек Т.Ю., Глеб Р.Ю., Кабаль М.В., Кучма Т.Л., Лоя В.В., Партика Т.В., Черепанин
Р.М. Стаціонарні довготривалі досліди у горах: моніторингові ділянки Мілоша Дейла //
Проблеми збереження гірських екосистем та сталого використання біологічних ресурсів
Карпат. – Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. з нагоди 50-річчя організації Карпатського
біосферного заповідника (Україна, м. Рахів, 22-25 жовтня 2018 року). – Івано-Франківськ:
НАІР, 2018. – С. 19-23. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.2531108
2. Визначник рослин Українських Карпат. – К.: Наук. думка, 1977 – 436 с.
3. Волощук М.І., Глеб Р.Ю., Кабаль М.В., Сухарюк Д.Д. Раритетні рослинні угруповання, що
охороняються на території Карпатського біосферного заповідника // Природа Карпат:
науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат
НАН України. – 2017. – № 1. – С. 28-36.
4. Гамор Ф.Д., Волощук М.1., Антосяк Т.М., Козурак А.В. БЗ Карпатський //
Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. – К.:
Фітосоціоцентр, 2012. – Ч. 1. Біосферні заповідники. Природні заповідники. – С. 45-72.
5. Глеб Р., Гедл Р. Аналіз рослинності г. Піп Іван (Марамороські гори). // Наук. вісн. Ужгород.
ун-ту. Сер. Біологія. –2015. – Вип. 38-39. – С. 31-32.
6. Зиман С.М., Гамор А.Ф. Ендемічні види судинних рослин у флорі Українських Карпат та
питання генезису флори Карпат // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. – 2009. –
Вип. 25. – С. 159-166.
7. Кобів Ю.Й. Екологічні особливості оселищ рідкісних видів рослин Українських Карпат //
Укр. ботан. журн. – 2010. – 67, № 3. – С. 350-372.
8. Косець М.І. Фізико-географічна характеристика // Рослинність Закарпатської області
УРСР. – К.: АН УРСР, 1954. – С. 7-18.
9. Кравчук Я., Гнатюк Р., Іваник М., Хомин Я. Загальні риси рельєфу Мармароських і
Пенінських стрімчаків Українських Карпат та їхнє місце в системі геоморфологічної
регіоналізації // Вісн. Львів. ун-ту. Сер.: Географічна. – 2013. – Вип. 42. – С. 204-220.
10. Малиновський К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. – К.: Наук. думка, 1980.
– 280 с.
11. Малиновський К.А. Історія ботанічних досліджень і бібліографія флори та рослинності
Українських Карпат (до 1970 р.). – Львів, 2005. –- 201 c.