Page 157 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 35 Львів, 2019 С. 151-156

Грунтознавство

УДК 631.46

Орлов О.Л.

КОНЦЕПЦІЯ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ ҐРУНТІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

На підставі досліджень природних і антропізованих ґрунтів Українських Карпат
розроблено систему і методику виділення та документування ґрунтів, що потребують
внесення до Червоної книги. Виділено 6 категорій охоронюваних ґрунтів: еталони
типових, рідкісних, зникаючих, окультурених та антропогенних ґрунтів, а також
унікальні ґрунти. Природні ґрунти (типові, рідкісні, зникаючі, унікальні) поряд з метою
збереження ґрунтового різноманіття, мають слугувати взірцями для оцінки змін, які
відбуваються під впливом лісогосподарського та рекреаційного навантаження, еталони
окультурених ґрунтів виступають в ролі взірців для земель сільськогосподарського
призначення, еталони антропогенних ґрунтів необхідні для визначення стану земель
урбо- та технокомплексів.
Ключові слова: Червона книга ґрунтів, ґрунтове різноманіття, еталон, ґрунт,
унікальні ґрунти, Українські Карпати.

На загальному тлі зростаючої загрози глобальної екологічної кризи одне з чільних
місць належить вирішенню проблеми деградації та охорони ґрунтів. Їхню важливість
визначено тим, що без подолання процесу деградації ґрунтів і збереження ґрунтового
покриву планети під загрозою знищення опиняться всі компоненти екосистеми, а
відтак, і виживання людського суспільства. Дійсно, за даними ФАО ЮНЕСКО, ґрунти
слугують джерелом отримання 98% продуктів харчування для населення [2].
Усвідомлюючи небезпеку руйнування, забруднення і загальної деградації ґрунтів,
вперше на всесвітній конференції ООН з навколишнього середовища 1972 року
звернули увагу на необхідність охорони ґрунтів; 1982 року Міжнародна організація з
продовольства (ФАО) прийняла Всесвітню хартію ґрунтів, у якій закликала уряди всіх
країн розглядати ґрунтовий покрив як всесвітнє надбання людства, а 1983 року ЮНЕП
затвердила Основи світової ґрунтової політики. У країнах Європейського Союзу
усвідомили, що не може бути нормального функціонування агросистем і стійкого
землекористування без добре організованого моніторингу ґрунтів.
Актуальною ця проблема є в Україні, де площі сільськогосподарських угідь
займають понад 70% території і 80% з яких розорані, що значно перевищує екологічні
норми [6]. Це викликало необхідність створення системи контролю за станом
ґрунтового покриву, діагностики його змін, розробки заходів щодо істотного
підвищення родючості ґрунтів та запобігання розвитку негативних процесів
ґрунтоутворення.
З метою реалізації положень Земельного кодексу України, Законів України "Про
охорону земель" і "Про державний контроль за використанням та охороною земель"
Кабінет Міністрів прийняв низку постанов спрямованих на здійснення моніторингу
ґрунтів. На жаль, всі ці документи спрямовані передусім на розроблення системи
заходів раціонального використання та відновлення господарського потенціалу
ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Проте будь-яка