Page 153 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019
P. 153

Географічна й таксономічна структура високогірної флори …    147

               Отже  у  структурі  досліджуваної  флори  беруть  участь  види  з  різними  типами
            ареалів (табл. 3). Основна кількість рослин належить до європейського типу ареалу –
            (63%). Менш чисельними є види, що відносяться до євроазійського типу ареалу (13%)
               Присутність  у  флорі  видів  аркто-бореально-монтанного,  паннеморального,
            бореально-монтанного, бореально-голоарктично-монтанного, євро-американського та
            євроазійсько-північноафриканського  (2,8-0,9%)  походження  є  незначною  і  свідчить
            про антропогенний вплив у минулому.
                                                                              Таблиця 4
                                 Географічна структура флори кару

                                                               % від загальної кількості
               Географічний елемент        Кількість видів
                                                                       видів
             Монтанний                          38                      35,2
             Альпійський                        25                      23,1
             Бореальний                         17                      15,7
             Аркто-альпійський                   9                      8,3
             Неморальний                         7                      6,5
             Неморально-монтанний                6                      5,6
             Азональний                          4                      3,7
             Бореально-монтанний                 1                      0,9

               Наявність  у  високогір’ї  видів  елементів  бореального,  бореально-монтанного,
            неморального, неморально-монтанного (табл. 4), що складають 28,7% видового складу
            флори  кару,  є  наслідком  антропогенних  та  кліматичних  змін.  Бореальні  види  є
            переважно  компонентами  вторинних  ценозів,  що  виникли  під  впливом  людини.
            Vaccinium  uliginosum  L.,  V.  myrtillus  L.  є  едифікаторами  короткочасних  похідних
            угруповань, які в природних умовах без антропогенного тиску змінюються на корінні
            ценози.
               У складі досліджуваної флори представлена велика кількість ендемічних видів (13
            видів, 12% від загальної кількості видів досліджуваного кару та 21,66% від загальної
            кількості ендемічних видів Української частини Мармароських гір [6,10]), більшість з
            яких є високогірними рослинами: Jovibarba preissiana, Melampyrum herbichii Woloszcz,
            Knautia kitaibelii (Schult.) Borbás, Sedum carpaticum G.Reuss., Silene vulgaris (Moench)
            Garcke, Heracleum carpaticum Porc., Phyteuma vagneri A. Kerner, Poa deylii, Ranunculus
            carpaticus Herbich, Rumex carpaticus Zapał., Viola declinata Waldst. et Kit., Centaurea
            montana ssp. mollis, Rhododendron kotschyi тощо, свідчить про автохтонний розвиток
            флори досліджуваного кару і в цілому флори Піп Івана Мармароського.

               Висновки
               На основі даних географічного аналізу можна зробити низку висновків:
               1.  Флора досліджуваного кару гори Піп Івана складає 108 видів, які розподілені
            між  80  родами  та  36  родинами,  і  становлять  20,4%  усього  обсягу  флори  частини
            Мармароського  масиву,  що  перебуває  під  охороною  Карпатського  біосферного
            заповідника;
   148   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158