Page 160 - Наукові записки ДПМ. Т 35/2019

154 Орлов О.Л.

Еталони окультурених ґрунтів ідентифікуються як значно окультурені ґрунти
опорних пунктів дослідницьких установ (дослідні станції та господарства Інституту
садівництва, інститутів агропромислового виробництва, Інституту землеробства та
тваринництва західного регіону України, Львівського національного аграрного
університету тощо), як моделей високої родючості. Перелік ґрунтів, віднесених до цієї
категорії, охоплює всі окультурені варіанти ґрунтів, поширених в регіоні. Ґрунти цієї
категорії повинні слугувати взірцями збалансованого землеробства для земель
сільськогосподарського призначення.
До еталонів антропогенних ґрунтів повинні бути включені деякі відміни
урбаногенних (урбаноземи) та техногенних (техноземи) ґрунтів з метою збереження
інформації про найбільш вдалі варіанти конструювання людиною ґрунтового профілю.
Унікальні ґрунти – це рідкісні за поширенням та унікальні за генезою та
властивостями ґрунти, які мають значну наукову цінність. Виділення ґрунтів цієї
категорії проводилось на видовому рівні. На сьогоднішній день виділено 15 видів
таких ґрунтів, а саме: буроземи гірсько-лучні кислі альпійські, буроземи залишково-
насичені, дерново-буроземні гірсько-лучні кислі та глейово-елювійовані, дерново-
буроземні кислі глейові (мочаристі), глибоко-дерново-буроземні насичені, дерново-
торф’янисті кислі, оторфовано-глейові осушені, дернові руднякові, алювіальні лучні
буроземні, опідзолені та опідзолені оглеєні, ясно-сірі та сірі лісові глеюваті
карбонатні, темно-сірі опідзолені глеюваті карбонатні ґрунти. Ґрунти цієї категорії,
зазвичай, пов'язані з особливо цінними оселищами, тому потребують першочергової
організації природоохоронних об'єктів, з метою суворої охорони.
Під час створення ґрунтоохоронної мережі найбільші проблеми виникають з
виділенням еталонів природних ґрунтів, оскільки, незважаючи на значну кількість
природоохоронних об’єктів, в переважній більшості з них ґрунтовий покрив
залишається малодослідженим. Окремі дані щодо ґрунтового різноманіття охоронної
території наводяться лише для природних та біосферних заповідників та, частково,
національних і ландшафтних парків, тоді як дані про ґрунти інших заповідних об’єктів
фактично відсутні. Окрім цього, в жодному з об’єктів ПЗФ не проводяться
дослідження спрямовані на створення ґрунтоохоронної інфраструктури.
Ще однією проблемою виділення еталонів природних ґрунтів є слабке
відображення природного ґрунтового різноманіття на території об’єктів ПЗФ. Лише у
західній частині України, де частка природоохоронних територій досягає 10-12%
загальної площі, можна говорити про доволі широке представлення ґрунтового
різноманіття. В інших регіонах, природних ґрунтів, які б протягом свого розвитку не
зазнавали антропогенних трансформацій, практично не залишилося. Особливо це
стосується Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської та
Одеської областей, де частка сільськогосподарських угідь перевищує 80% [8]. В
областях з високим рівнем загосподарьованості поряд із виділенням ґрунтових
еталонів на теренах природоохоронних об’єктів, необхідно проводити пошук
слабкотрансформованих рідкісних ґрунтів у межах сільськогосподарських угідь та
створення у місцях їх локалізації ґрунтових мікрозаказників.
Для створення єдиної бази даних ґрунтових еталонів нами розроблено макет
паспорта ґрунтового еталона, який дозволить уніфікувати дані щодо характеристики
властивостей ґрунтів, що виділяються в якості еталонів. Паспорт ґрунтового еталона
повинен містити такі дані: код еталона, порядковий номер еталона (згідно