Page 63 - NZDPM 34/2018
P. 63

62                           Малиновський А.К.

                                   вторинному ареалі відображає ще одну сторону гіпотези тиску діаспор. Вона полягає
                                   у тому, що існує кореляція між числом місць знаходження натуралізованих видів і
                                   мінімальною тривалістю їхнього існування на певній території [14, 30].
                                      Біологічні  інвазії  мають  виразну  просторово-часову  динаміку  [29].  Розрізняють
                                   період  повільного  початкового  розселення  (lag-phase),  коли  вид  має  декілька
                                   ізольованих  місць  виростання.  За  цією  фазою  наступає  фаза  швидкої  експансії
                                   (exponental-phase), після якої настає третя фаза, яка не завжди спостерігається, – це
                                   коротка  фаза  скорочення  ареалу.  Найбільший  інтерес  представляють  чинники,  що
                                   визначають  довжину  лаг-фази  між  первинним  проникненням  та  експонентним
                                   зростанням. Статистично розмежувати лаг-фазу і експонентну фазу складно, постійні
                                   спостереження  не  проводяться,  зазвичай  описуються  окремі,  розірвані  у  часі  стадії
                                   інвазій [36].
                                      Розселення залежить від наявності придатних біотопів та відстаней між ними, а
                                   також  від  біологічних  особливостей  виду.  Оцінка  швидкості  розселення  може
                                   проводитись  за  допомогою  підрахунку  площі  території,  захоплюваної  видом  за
                                   певний відтинок часу. Швидкість розселення зазвичай визначається за літературними
                                   даними  або  за  даними  гербарних  зборів,  на  що  істотно  впливає  динаміка
                                   флористичних  досліджень  і  може  призвести  до  істотних  помилок  в  оцінці  норм
                                   розселення.
                                      Загалом щодо просторово-часової динаміки розселення формулюється висновок,
                                   що  вона  залежить  від  рівня  гетерогенності  екотопів  і,  отже,  від  відстані  між
                                   придатними  екотопами  [29].  При  цьому  окремі  дослідження  не  дають  підстав  для
                                   висновку  про  те,  що  існує  зв’язок  між  нормою  розселення  і  конкретними
                                   біологічними  особливостями  інвазійних  видів,  специфічні  видові  риси  не  дають
                                   однозначного пояснення механізмів і закономірностей у швидкості розселення [25].

                                      Інші гіпотези успішності інвазійних видів

                                      1.  Гіпотеза  видового  пулу,  видова  повночленність  і  ефект  компенсації
                                   щільністю [2]. Співвідношення загального числа видів на ділянці (S) і число видів у
                                   видовому  пулі  (N)  теоретично  може  бути  використане  для  оцінки  потенціалу
                                   стійкості  угруповань  до  інвазій.  Найчастіше  таке  співвідношення  аналізується  при
                                   тестуванні  гіпотези  видового  пулу,  яка  стверджує,  що  видове  багатство  ценозів
                                   значною  мірою  визначається  розміром  їхнього  видового  пулу,  слабко  залежить  від
                                   умов  середовища  і  біотичних  взаємодій,  рідко  досягає  верхньої  межі
                                   (повночленності).  Уразливість  усіх  неповночленних  угруповань  до  інвазій  повинна
                                   бути, відповідно до гіпотези видового пулу, приблизно однаковою. У повночленних
                                   угрупованнях  вона  може  варіювати  у  залежності  від  величини  N,  проте  в  усіх
                                   випадках  повинна  бути  нижче,  ніж  у  неповночленних.  Результати  досліджень
                                   показали,  що  високим  потенціалом  інвазивності  характеризуються  багатовидові,
                                   ізольовані, відносно еволюційно молоді і непорушені угруповання.
                                      2.  Чужинні  види  утворюють  гібриди  з  аборигенними,  у  результаті  чого
                                   виникає  новий  вид,  здатний  до  подальшої  експансії,  а  іноді  і  до  витіснення
                                   батьківських видів. Таким чином виник, наприклад, болотний злак Spartina anglica
                                   C.E.  Hubbard  –  природний  гібрид  афроєвропейского  S.  maritima  (Curtis)  Fernald  з
                                   американським  S.  alterniflora  Loisel  завезеним  на  південне  узбережжя  Англії  на
                                   початку  XIX  ст.  Зараз  S.  anglica  став  майже  космополітом,  захопивши  величезні
   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67   68