Page 66 - NZDPM 34/2018

Основні напрями та результати досліджень фітоінвазій 65

компенсується високою насіннєвою продуктивністю, за деякими даними до 35 тис.
життєздатних насінин на особину.

Висновки

Успішність розселення інвазійних видів неможливо пояснити лише однією
причиною, одною "гіпотезою успішності". Кожна гіпотеза підтверджує свою
правомірність, переважно, на прикладах окремих видів або груп систематично
близьких видів.
Процес натуралізації підтримує комплекс чинників, для різних видів визначальні
чинники у цьому комплексі будуть відмінними. Інвазійні види рослин – види різних
систематичних груп, життєвих форм, володіють відмінними біологічними
особливостями і нормами реакцій, а відтак для кожного окремого виду притаманні
особливості та інтенсивність процесів інвазій.
У різних екологічних умовах і у різному часовому і просторовому масштабі
біологічні особливості інвазійних видів відіграють різну роль, а адаптаційний
потенціал у різних середовищах визначається поєднанням різних абіотичних і
біотичних чинників. Виявлення алгоритму процесу впровадження інвазійного виду в
угруповання утруднене, а одержувані результати часто суперечливі. Проте загальні
причини адвентизації рослинного покриву досить виразно пов’язані з антропогенною
трансформацією природного середовища. У природних первинних угрупованнях з
виробленою ценотичною структурою екологічні ніші щільно упаковані, їхні ємності
наближаються до оптимальної ефективності використання ресурсів, що обмежує або
унеможливлює проникнення чужинців.
Ознаки, що сприяють проникненню окремого інвазійного виду у нове для нього
угруповання, визначаються, зазвичай, досить легко, проте на сьогодні не виявлено
узагальненої для всіх видів ознаки (ознак), котра детермінує успішність інвазії. При
цьому у різних умовах конкретні переваги для інвазій видам дають абсолютно різні
ознаки. Іноді вид успішно розселяється завдяки лише одній ознаці, а види, які
володіють набором таких ознак, виявляються нездатними до інвазії і не
приживаються у нових умовах. У підсумку адвентивна флора будь-якого регіону
досить різноманітна.
Процеси натуралізації інвазійних видів підтримуються комплексом специфічних
для видів різних систематичних груп чинників. Основні складові ознаки інвазійності
– репродуктивна сфера. Закріпитися на новій території можуть тільки види з
ефективною системою самопідтримки, високою насіннєвою продуктивністю, має
значення способи перенесення діаспор, поєднання вегетативного і генеративного
розмноження, пластичності, стосунки з фітофагами, еколого-ценотичні стратегії,
життєвість інвазійних популяцій. Висока фенотипічна пластичність багатьох
інвазійних видів дозволяє генетично однорідним популяціям пристосовуватися до
різних середовищ існування, унаслідок чого виникає генетична диференціація
популяцій, що може призвести до подальшого швидкого розселення.
Таким чином, підвищення рівня антропогенного навантаження на біотопи
(оселища) призводить до підвищення ступеня натуралізації чужинних видів, може
спричинити втрату окремих популяцій природних видів; популяції інвазійних видів
рослин у стресових умовах спроможні до компенсаторно-пристосувальних перебудов
своєї структурно-функціональної організації.