Page 59 - NZDPM 34/2018

58 Малиновський А.К.

для боротьби з інвазійними видами методів як біоконтроль, є найбільш
фінансованими у США і Західній Європі. Метою розробок є зменшення впливу
інвазійних рослин на місцеві види та рослинні угруповання до такої міри, коли,
принаймні, ріст та розвиток останніх не пригнічується. Найперспективнішим
практичним методом останнього часу є пошук природних ворогів (паразитів,
патогенів, фітофагів) з природного ареалу конкретного виду рослини [34].
Для біологічної боротьби з інвазійними видами рослин можуть
використовуватись різні організми, зокрема, тварини (переважно, комахи), гриби,
бактерії, віруси тощо. У публікації А.С. Мосякіна [10] наводиться перелік
найперспективніших для біологічної боротьби видів комах: твердокрилих (Coleoptera
L., особливо представники родин Chrysomelidae Latreille, Curculionidae Latreille,
Cerambycidae Latreille, Buprestidae Leach), лускокрилих (Lepidoptera L., переважно
родини Pyralidae Latreille, Arctiidae Leach), двокрилих (Diptera L., зокрема, Tephritidae
Newman), напівтвердокрилих (Hemiptera L.: Coccoidea Handlirsch, особливо
представники родини Dactylopiidae Signoret) і перетинчастокрилих (Hymenoptera L.).
Вказується, що значно менше використовують патогенні гриби, які, за винятком
деяких іржастих (Pucciniales Clem. et Shear) та борошнисторосяних (Erysiphales H.
Gwynne-Vaughan), є недостатньо видоспецифічними та, відповідно, недостатньо
безпечними для використання. У публікації наведено також приклади успішного
використання Puccinia chondrillina Bubak et Sydenham для регулювання чисельності
Chondrilla juncea L. (Asteraceae) у США та Австралії, Uromyces rumicis (Schumach.)
G. Winter – для регулювання Rumex crispus L. (Polygonaceae) у Північній Америці, та
Puccinia xanthii Schw. – для Ambrosia artemisiifolia L. (Asteraceae) у Європі.
Серед інвазійних видів рослин на території України можна виділити групу
особливо агресивних, високоінвазійних, серед яких найнебезпечнішими є борщівник
Сосновського (Heracleum sosnowskyi) та, меншою мірою, борщівник Мантегацці
(Heracleum mantegazzianum Sommier et Levier). Перший завезений в Україну як
силосна культура, а борщівник Мантегацці – як декоративна культура, яка нині росте
в Українських Карпатах [28].
Основні заходи контролю борщівника – ручне чи механічне викопування із
кореневищами, скошування, випас, застосування покривних матеріалів, внесення
гербіцидів, оранка й посів трав чи висаджування лісових культур. Загалом хімічні та
механічні методи є сьогодні найрозповсюдженішими заходами контролю. Проте
останнім часом широко впроваджуються біологічні методи боротьби.
Борщівник Сосновського є монокарпіком, тому основний принцип боротьби з ним
– знищення насіння. Борщівник починає вегетацію і зацвітає раніше інших видів
зонтичних, тому проблемним була синхронізація часу активності комах-фітофагів і
відповідної стадії розвитку борщівника. Вже зараз можна застосовувати певні види
комах – Lixus iridis Olivier, Epermenia chaerophyllella (Goeze), Dasypolia templi
(Thunberd), Depressaria radiella (Goeze) та Phytomyza pastinacae Handel., які
знищують до 80% зав’язей [7]. Найперспективнішими для використання у
біологічному контролі вважаються два види лускокрилих: Dasypolia templi і
Depressaria radiella. Літературні дані щодо видів роду Depressaria свідчать про те,
що личинка спочатку харчується на центральній парасольці, потім переходить на
бічні парасольки у міру їхнього розпускання, а коли всі зав’язі знищені, може
перейти на харчування листям тієї ж рослини-господаря [33].
Управління чисельністю популяцій чужинних видів пріоритетне у комплексі
заходів по збереженню біологічного різноманіття природних екосистем з огляду на