Page 60 - NZDPM 34/2018

Основні напрями та результати досліджень фітоінвазій 59

потенційну загрозу економічних і екологічних втрат. Пропонуються також й інші
різноманітні методи профілактики утворення популяцій чужинних видів
(стерилізація, вирощування одностатевих і умовно-стерильних особин) та боротьби з
уже сформованими популяціями цих видів ("троянські" гени, гібридизація з
генетично відмінними формами, зміна генофонду господарів для боротьби з
патогенами тощо) [9].
Гіпотеза "evolution of invasiveness" стверджує, що у чужинних видів швидко
розвиваються генетичні ознаки, пов'язані з тиском природного добору у нових
умовах середовища, деякі види досягають домінування у вторинному ареалі тому, що
зазнають швидких генетичних змін [31]. Прискорена еволюція у таких умовах
збільшує конкурентну здатність виду, водночас чужинні види звільняються від своїх
специфічних ворогів. На практиці ж вивчення генетичних змін чужинних видів з
природного і вторинного ареалів дає суперечливі результати [12].
Спільною рисою натуралізованих видів є відносна генетична бідність інвазійних
популяцій. Відносне генетичне збіднення обумовлено походженням ініціальної
популяції від однієї або декількох насінин. Між появою інвазійного виду на новій
території і його впровадженням у природні ценози проходить тривалий час – період
накопичення мікромутацій, у деяких видів до 100 змін поколінь [4].
Незважаючи на високий технологічний рівень сучасних методів, які
використовуються при вивченні інвазійних видів, отримані за їхньою допомогою
результати потребують правильної інтерпретації. При аналізі генотипу методами
ампліфікації, зазвичай, вивчається лише обмежений набір генів, який не може
репрезентативно представляти весь генотип. Незважаючи на загальну прийнятність
застосуванням різних генетичних маркерів, необхідно вкрай обережно ставитися до
інтерпретації отриманих результатів.
Інвазійні види здатні використовувати ресурси, які не використовують аборигенні
види стверджує гіпотеза "порожніх ніш" (empty niche hypotesis) [22]. Чужинні види
краще пристосовуються до різних типів і ступеню інтенсивності порушень
природного середовища, оскільки мають ширшу норму реакції.
На початковому етапі інвазій чужинні види активно поселяються в порушених
екотопах, витісняючи аборигенні види через більшу конкурентну здатність за існуючі
ресурси. Експерименти з порівняльної оцінки конкурентоспроможності близьких
видів, один з яких інвазійний (Bidens frondosa), інший – аборигенний (B. tripartita L.),
продемонстрували перевагу першого за приростом у висоту і за нарощуванням
біомаси (у 2-3 рази), за насіннєвою продуктивністю – у 3-5 разів [4]. Гіпотеза
підтверджена також при вивченні Acorus calamus, Amaranthus albus, Ribes aureum,
Aronia mitschurinii, Acer negundo, Impatiens glandilifera, I. parviflora, Epilobium
adenocaidon, E. rubescens, Echinocystis lobata, Bidens frondosa, Conyza canadensis,
Chamomilla suaveolens, Galinsoga parviflora, G. quadriradiata. Виявлено загальну для
цих видів рису – усі вони на батьківщині ростуть також поза зоною екологічного
оптимуму і тому володіють більш широкою нормою реакції [4 ].
Гіпотеза "novel weapons" надає особливого значення алелопатичним
властивостям чужинних видів, їхньому впливу на природні популяції біохімічними
способами [15]. Автори вважають, що летючі речовини, які виділяють деякі види, не
впливають на адаптовані до такого впливу видів-сусідів у природному ареалі, але
впливають на сусідні рослини в умовах вторинного ареалу. Наприклад, Centaurea
diffusa Lam., вид євроазійського походження, інвазійний у Північній Америці,