Page 58 - NZDPM 34/2018

Основні напрями та результати досліджень фітоінвазій 57

флори, що призводить до збіднення флори конкретного регіону [4, 16, 18-20 та ін.].
Проте однозначного узагальнюючого пояснення причин такої агресивної активності
чужинних видів у регіонах вторинного ареалу до цього часу немає.
У роботі присвяченій проблемі інвазій [24] наведено сім основних гіпотез
пояснення успіху чужинних видів рослин, що проникають у природні угруповання
(табл. 1).

Таблиця 1

Гіпотези успішності чужинних видів у складі рослинних угруповань у
вторинному ареалі (за Hierro J.L., Maron J.L., Callaway R.M., 2005 [24]
зі змінами і доповненнями)

Суть гіпотези, основні літературні Ймовірна першопричина
№ Назва гіпотези
джерела інвазій
1. Natural enemies Чужинні види не мають природних Біологічні особливості
ворогів які контролюють ріст їхніх інвазійних видів
популяцій Darwin (1859), Williams
(1954), Elton (1958)
2. Evolution of У чужинних видів швидко Біологічні особливості
invasiveness розвиваються генетичні ознаки, інвазійних видів,
пов’язані з тиском природного добору у антропогенна трансформація
нових умовах середовища Blossey & середовища
Nötzold (1995), Lee (2002), Stockwell et
al. (2003)
3. Empty niche Чужинні види використовують ресурси, Біологічні особливості
які не використовуються аборигенними інвазійних видів,
видами Elton (1958), MacArthur (1970) антропогенна трансформація
середовища
4. Novel weapons Чужинні впливають на види природних Біологічні особливості
популяцій біохімічними методами інвазійних видів,
Callaway & Aschehoug (2000), Bais et al. антропогенна трансформація
(2003) середовища
5. Disturbance Чужинні види краще адаптуються на Антропогенна трансформація
порушених територіях ніж аборигенні середовища
види Gray (1879), Baker (1974)
6. Species richness Багатовидові угруповання стійкіші до Антропогенна трансформація
проникнення чужинних видів, ніж середовища
маловидові Elton (1958), MacArthur
(1970, 1972)
7. Propagule Рівень інвазивності угруповань - Антропогенна трансформація
pressure реципієнтів визначається кількістю середовища
особин інвазійних видів di Castri (1989),
Williamson (1996), Lonsdale (1999)

Гіпотеза "Natural enemies" [22] ґрунтується на тому, що у природному ареалі
популяції чужинних видів уражаються шкідниками та хворобами, тоді як на
територіях інвазій подібного явища не спостерігається. Відсутність природних
ворогів у місцях занесення чужинних видів дають їм певні конкурентні переваги, що
й призводить до їхнього інтенсивного розповсюдження і натуралізації. Саме тому
спільні міжнародні дослідницькі проекти, спрямовані на пошук таких перспективних