Page 56 - NZDPM 34/2018

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Випуск 34 Львів, 2018 С. 55-68

УДК 502.7: 581.5:631.95:632.51

Малиновський А.К.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ФІТОІНВАЗІЙ

Метою роботи є узагальнення основних напрямів та результатів досліджень,
пов'язаних з експансією інвазійних видів рослин. Розглядаються основні гіпотези, які
пояснюють успішність інвазійних видів – відсутність природних ворогів у вторинному
ареалі, вплив гібридизації та алелопатії на процеси інвазій, гіпотеза "порожніх ніш",
поява нових генотипів з виразними пристосувальними ознаками, швидкий розвиток
генетичних ознак, пов’язаних з тиском природного добору у нових умовах середовища,
значення біоекологічних особливостей інвазійних видів – за морфологічною та
біоморфологічною пластичністю, екологічною універсальністю, еколого-
фітоценотичними стратегіями, особливостями репродукції тощо.
Інвазія чужинних видів спричинена насамперед антропогенною трансформацією
природного середовища, яка посилюється змінами клімату. Зростання ступеня
натуралізації чужинних видів призводить до модифікації типів оселищ, втрати
окремих популяцій природних видів. Процеси натуралізації інвазійних видів
підтримуються комплексом специфічних для видів різних систематичних груп
чинників. Ефективному контролю за інвазією чужинних видів перешкоджають
відсутність дієвої системи моніторингу та інформування. Обґрунтовується потреба
у побудові моделей поведінки інвазійних видів і перевірка прогнозів їхньої інвазійної
активності.
Ключові слова: інвазійні види, гіпотези успішності, антропогенна трансформація
середовища.

Поширення інвазійних видів визнано одним із чинників, який має негативний
вплив на довкілля. Проблема набула важливого значення, оскільки інвазії завдають
непоправної шкоди біорізноманіттю, функціонуванню біосистем та призводять до
значних економічних втрат. Насамперед це стосується високоінвазійних видів, що
перебувають на стадії розширення свого ареалу, активно захоплюють нові біотопи,
проникають у фітоценози, трансформуючи їх. Окрім того, потенційно небезпечний
вплив чужинних видів на довкілля – це можливість гібридизації з природними
видами та появи гібридів, здатних до вторинних інвазій. Саме тому проблему інвазій
слід розглядати як один із пріоритетних аспектів природоохоронної діяльності.
Розробка заходів запобігання біологічним інвазіям, пом’якшення наслідків впливу
на середовище та моніторинг обов’язкові для усіх країн, які підписали в 1992 р.
Конвенцію про біологічне різноманіття. Поняття "інвазійні чужинні види" визначено
Конвенцією як такі, що загрожують екосистемам, оселищам, угрупованням або
видам [6]. Раннє виявлення і запобігання впливу чужинних видів на біосистеми є
одним з головних напрямів Стратегії ЄЕС щодо збереження біорізноманіття.
Європейська стратегія визначає пріоритети та головні дії щодо запобігання або
мінімізації руйнівного впливу інвазійних видів. У 2002 р. Рада Європи з питань
довкілля визнала, що інтродукція чужинних видів є однією з головних причин втрати
біологічного різноманіття, а також завдає серйозної шкоди економіці та здоров’ю
населення. Стратегія з біологічного різноманіття ЄЕС ґрунтується на тому, що
присутність або інтродукція чужинних видів або підвидів потенційно може
викликати нестійкість і зміни в екосистемах [23].
Прийнятий у 2012 р. Постійним комітетом Бернської Конвенції "Кодекс
поведінки щодо інвазійних чужорідних видів для ботанічних садів" містить шість дій