Page 10 - NZDPM 34/2018
P. 10

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
              Випуск 34                        Львів, 2018                        С. 9-18

            УДК 069 (091)

            Чернобай Ю.М.

            АКАДЕМІК М.І. ВАВИЛОВ У ХРОНОТОПІ ГОСТЬОВОЇ КНИГИ
            ДЕРЖАВНОГО ПРИРОДОЗНАВЧОГО МУЗЕЮ НАН УКРАЇНИ

                  В книзі відвідувачів Державного природознавчого музею НАН України зберігся підпис
               академіка М.І. Вавилова від 1 серпня 1940 р. І час появи автографа, і наступні трагічні
               події, пов’язані з долею великого вченого, надають його візитові до старого львівського
               музею  особливого  сенсу  і  особливої  суспільно-наукової  вартості.  У  статті  зроблено
               ретельний огляд подій та учасників останнього періоду життя М.І. Вавилова.
                  Ключові  слова:  книга  відгуків,  академік  Вавилов,  історія  науки,  хронотоп
               автографа.

               Автографи музейного книгосховища

               Серед  документальних  матеріалів,  що  зберігаються  в  бібліотеці  ДПМ  НАН
            України,  знаходимо  автографи  багатьох  відомих  вчених,  які  вважали  за  честь
            надсилати  і  передавати  в  дар  свої  монографії  і  статті  до  цього  музейного  закладу.
            Серед  них:  у  галузі  зоології  –  Ю.  Бонковський  (у  1876-1885  рр.),  К.  Водзіцький
            (  у  1853-1879),  Я.  Грохмалицький  (у  1909-1928),  Ю.  Дзєндзєлевич  (у  1874-1914),
            Б.  Дибовський  (у  1862-1929),  Я.  Доманєвський  (у  1918-1927),  Е.  Незабитовський
            (у 1896-1934), М. Новицький (у 1865-1899) та ін.; у галузі ботаніки – В. Боберський
            (у 1880-1888), O. Волощак (у 1887-1896), М. Рациборський (у 1890-1917), А. Реман
            (у  1862-1916),  В.  Шафер  (у  1916-1939)  та  ін.;  у  галузі  геології та  палеонтології  –
            А. Біттнер (у 1878-1895), М. Коссман (у 1891-1911), Ю. Нєдзведський (у 1876-1915),
            Я.  Новак  (у  1907-1924),  О.  Павлов  (у  1884-1928),  В.  Рогаля  (  у  1909-1925),
            В. Фрідберг (у 1906-1938) та ін. [ 9].
               Лише  три  книги  для  записів  відвідувачів  збереглися  в  книгосховищі  з  старих
            часів.  Найстаршою  серед  них  є  "Книга  відвідувачів  музею  1871-1880  рр."  [6].  На
            зворотному  боці  палітурки  стоїть  штамп  "dział  przyrodniczy"  (природничий  відділ).
            Датована книга з 13.07.1871 до 30.10.1880 рр., стор. 1-97. До цієї ж книги підшите ще
            13 стор., датованих з 16.10.1881 до 24.10.1881 рр. Друга "Книга відвідувачів музею.
            1883-1943 рр." є найбільш змістовною на цікаві автографи і має 295 стор. [7]. Третя
            книга  "Книга  відвідувачів.  1894.  9.06-15.10"  –  містить  101  стор.,  і  має  дуже
            розріджені, від одного до кількох на сторінку, записи відвідувачів [8].
               Маємо  лише  автографи  у  книзі  відвідувачів  –  і  знаходимо  неймовірне
            комунікативне (хронотопне) сплетіння подій, біографій та історичних потрясінь, яке
            створює  для  цілком  асоціальних  природничих  експонатів  неповторне  тло,  і  яке  в
            музейному просторі набуває вже й аксіологічних критеріїв, атрибутики ідентичності
            та інших цивілізаційних наративів. Власне це й становить підсвідому магію музею,
            коли  інтерес  до  експоната  переростає  в  інтерес  до  історії,  пов’язаної  з  цим
            експонатом. Отже, музейна книга записів виглядає як виразна партитура соціальних
            ритмів  і  композицій.  Тут  присутня  бравурність  ХІХ  ст.  та  жорсткі  контрапункти
            початку  ХХ  віку.  Виразна  суміш  підписів  польською,  німецькою,  російською
            мовами. Автографи російською 1914-16 рр. суттєво відмінні від записів 1939-41 рр. І,
            як  громовиця  серед  тої  передвоєнної  какофонії,  лаконічно:  "1/VIII-1940  академик
            Н.И.  Вавилов"[5].  Ще  й  чиясь  недолуга  рука  підкреслила  автограф  червоним
            олівцем, мовляв не кожен може знати, хто це.
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15