Page 5 - NZDPM 34/2018

4 Архіпова Х.І., Данилюк К.М.

В "цифрову еру" кожен музей ставить собі за пріоритет зміцнювати та розвивати
наукову комунікацію за допомогою сучасних технічних засобів з аудиторіями. І в
кожному стратегічному плані стоїть завдання для працівників музею – розвиток
нової комунікаційної стратегії як інструменту для поширення наукових знань,
діалогу зі суспільством та вибудови репутації організації [7]. Як згадується у
стратегічному плані Національного музею природознавства (Вашингтон, США),
культурні та демографічні зміни створюють як виклики, так і можливості. Цифрова
революція суттєво змінила медіа-ландшафт, відкриваючи нові канали зв’язку. Музеї
тепер можуть вийти за рамки традиційних відвідувачів і формувати постійний
контакт з різними аудиторіями.
Найбільші природничі музеї виникли в XIX ст., тому щоб зберегти своє існування
та актуальність в XXI ст., музеї теж повинні змінюватися і відповідати викликам
сучасності.
Для досягнення однієї з цілей плану – демістифікації науки та надихання
відвідувачів стати тими, хто може впливати на вирішення актуальних проблем
планети, Національний музей природознавства (Вашингтон) має намір
впроваджувати публічну стратегію комунікації – включаючи тренінги з наукової
комунікації та розширення медіа-каналів – що розширить впливовість і забезпечить
поширення наукових знань доступно, вчасно і цікаво. Також для цього є важливим
забезпечення інноваційного та ефективного використання інструментів цифрового
зв’язку, оцінюючи, визначаючи пріоритети та модернізуючи технічні можливості
музею, об’єднуючи їх під спільною стратегією.
Що стосується аудиторії, то одним з пріоритетів є запустити ефективну
комунікаційну програму, яка буде розповідати про наукові дослідження в музеї та
фондові роботи, для виховання екологічно відповідальних громадян.
Також наголошується на важливості запровадити цифрову стратегію, спрямовану
на аудиторію, щоб максимізувати ефективність роботи музею в Інтернеті та
мобільних пристроях у сферах колекцій, досліджень, освіти та комунікацій [8]. На
сьогодні публікуються навіть праці, що аналізують успішність використання
соціальних мереж найвідомішими музеями Європи [10].
В Музеї природознавства (Лондон, Великобританія) одним із пріоритетів
визначається активне використання цифрових технологій у діяльності музею –
оцифрування колекцій, створення нового веб-сайту та соціальних медіа-каналів,
багатого цифрового контенту для використання як на експозиціях, так і на мобільних
пристроях.
Цифрова революція змінює те, як робиться тепер наука, як поширюється
інформація та як люди контактують навіть зі світом природи та залучаються до
процесу наукового відкриття. В музеї враховують ці зміни і намагаються
переосмислити те, як зробити свої колекції та досвід доступними для наукової
спільноти і широкої аудиторії по всьому світу. Для Музею природознавства (Лондон)
визначається активізація роботи в трьох напрямах: великий масив відкритих даних
(що означає впровадження програми масштабного оцифрування колекцій, щоб
зробити їх доступними для всіх); глобальні віртуальні спільноти (розбудова онлайн-
спільнот та членства на основі ключових меседжів та дискусій навколо актуальних
тем та новин); технологічні інновації (створювати платформи для покращення
досвіду відвідувачів до, впродовж та після їхнього візиту, розвиток віртуального
форуму, що доповнює пропозицію членам музейної спільноти та іншим групам, та
розширювати комерційні потоки доходів) [6].