Page 14 - NZDPM 34/2018

Академік М.І. Вавилов у хронотопі гостьової книги … 13

годину говорив про свої дослідження і про роботу очолюваного ним ВІРу. Жодної
реакції. Зрештою Сталін його обірвав, сказавши тільки: "Ви вільні, громадянин
Вавилов". Вавилов зробив висновок: "Наша справа табак. Зграя Лисенка вживає всіх
заходів, щоб прибрати мене з Інституту і з Академії наук". Син академіка, вчений-фізик
Ю.М. Вавилов, знайшов архівні документи, які свідчать, що черговий політичний
донос на його батька був санкціонований особисто Лисенком [5].
Академік зрештою чудово розумів, що йому загрожує і від кого виходить
небезпека. Він часто повторював своїм домашнім, що сідаючи в поїзд в Ленінграді,
ніколи не буває впевнений, чи прибуде до Москви. Проте остання експедиція в
західні райони України помітно його підбадьорила, вселила деяку надію на те, що він
ще потрібен своїй країні і навіть її керівництву. Щоправда, є свідчення, як
напередодні від’їзду у нього сталася бурхлива сутичка з Лисенком, після якої мало
хто сумнівалися, що Вавилова заарештують.

Пігмеї і гомункулуси у ніг велетня

Після усунення Вавилова з усіх посад, його місце зайняв новий керманич
біологічної науки в СРСР Трохим Лисенко. Цей діяч, подібно до Герострата, здобув
собі безсмертя через участь у знищенні академіка М.І. Вавилова. Одним з перших
дослідників трагічної долі М.І. Вавилова був публіцист М.А. Поповський, якому на
початку 1960-х рр. вдалося отримати доступ до слідчої справи М.І. Вавилова і зібрати
величезну кількість свідчень, результатом чого стала низка публікацій у радянських
журналах, а головне – видана за кордоном в 1970-х рр. фундаментальна монографія
"Біда і вина академіка Вавилова". Після її появи Поповський був змушений
емігрувати. У 1990 р. книга була перевидана в СРСР [10].
Слідчу справу академіка М.І. Вавилова за № 1500 було заздалегідь детально
підготовлено і розроблено. Всі доноси і свідчення раніше заарештованих вчених були
систематизовані і долучені до справи. Додалися також матеріали обшуків на
квартирах і в робочих кабінетах академіка в Москві та Ленінграді. Був складений
меморандум, де всі звинувачення розписані за окремими розділами: шкідництво,
зв’язки з закордоном, ставлення до ВКП(б) та радянської влади і т. д. Слідчі НКВС
ретельно підготувалися до прийому іменитого арештанта. У постанові на арешт
Вавилова говорилося: "Встановлено, що з метою спростування нових теорій в області
яровизації і генетики, висунутих радянськими вченими Лисенко і Мічуріним, ряд
відділів ВІРа за завданням Вавилова виконували спеціальну роботу з дискредитації
висунутих теорій Лисенка та Мічуріна ... просуваючи свідомо ворожі теорії, Вавилов
веде боротьбу проти теорій і робіт Лисенко, Цицина і Мічуріна, що мають
вирішальне значення для сільського господарства СРСР".
Слідчий на прізвище Хват з готовністю взявся за розхожу шкідницьку версію і став
посилено її розкручувати. Тривале, майже річне болісне слідство у справі М.І.
Вавилова з початком війни було відразу ж припинене, а вже 9 липня 1941 р. відбулося
закрите судове засідання у складі каральної трійки, яка в той же день винесла Вавилову
смертний вирок. Прохання про помилування до Президії Верховної Ради СРСР було
відхилене. У зв’язку з різким погіршенням військової обстановки під Москвою,
Вавилов разом з іншими ув’язненими був терміново евакуйований до Саратова і
запроторений в тамтешній в’язниці до камери смертників.
Провінційне місто на Волзі виявилося для Миколи Івановича доленосним: тут
блискуче почалася його кар’єра вченого і тут же трагічно завершувалася його життя. У
Саратовській в’язниці він пробув півроку, чекаючи вирішення своєї долі і захворівши
на цингу. Після цього йому дали можливість звернутися з листом особисто до Берії. Це