Page 107 - NZDPM 33/2017

106

проведеної відповідно до пункту 8 Інструкції про здійснення державного
експертно-пробірного контролю.

5. Наукова інвентаризація музеалій

1. Усі музеалії основного фонду підлягають науковій атрибуції (науковій
інвентаризації). Інвентаризація (наукова реєстрація) – основна форма
вивчення, опису і наукового визначення музеалій основного фонду, їх запис в
науковий інвентар.
2. Під час наукової інвентаризації музеалії систематизуються відповідно
до класифікації основного фонду музейного зібрання.
3. Для певних структурних частин музейного зібрання на підставі
відповідного рішення ФЗК музею можуть створюватися окремі інвентарні
картотеки.
4. Порядковий номер обліку музеалії, під яким вона занесена в картотеку,
є одночасно її інвентарним номером. Він зазначається під час наукової
інвентаризації на самій музеалії, якщо це є технічно можливим і не спотворює
її загальний вигляд (і на етикетці) або на предметі, що представляє собою
одиницю зберігання.
5. Музеалії, які складаються з декількох зразків, записуються під одним
номером. При цьому кожному зразку, крім основного інвентарного номера, за
необхідності надається додатковий номер, який проставляється через дріб.
Ця вимога не розповсюджується на дуже дрібні природні об’єкти, які об’єднані
в одну одиницю зберігання.
6. Формою обліку і наукового опису музеалії на стадії наукової
інвентаризації є інвентарна картка, яка залучається до складу інвентарної
картотеки. Картка заповнюється науковим працівником музею – спеціалістом в
даній галузі науки або під його керівництвом технічними працівниками музею.
7. Документом державного обліку музейних фондів на стадії наукової
інвентаризації, що складається з інвентарних карток, є інвентарна картотека.
8. Науковий працівник музею, який отримав музеалію для інвентарного
опису, в якомога коротший термін її вивчає, описує, після чого представляє
оброблений матеріал на розгляд ФЗК музею. Згідно з рішенням комісії
музеалія реєструється головним зберігачем у книзі надходжень та
передається за актом відповідному музейному зберігачу для зберігання і
внесення до інвентарної картотеки за черговим порядковим номером, який
після цього разом із шифром проставляється головним хранителем у
відповідній графі книги надходжень. Цим досягається взаємозв’язок між
книгою надходжень та інвентарем. Терміни наукового опрацювання
предметів встановлюються головним зберігачем, проте, як правило, не
повинні перевищувати один рік.
9. Суворо забороняється повторне використання інвентарних номерів, які
звільнилися після списання вибулих музеалій.
10. Після реєстрації в інвентарних картотеках музеалії, які містять
дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, додатково реєструються у
спеціальних інвентарних картотеках.