Page 50 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Населення колембол деревних мікрооселищ … 49

діапазоном варіювання щільності населення у різних типах мікрооселищ - від 11 до
3
183 ос./дм . Встановлено, що до кола масових видів (еудомінантів, домінантів,
субдомінантів) в деревних мікрооселищах входить 20 таксонів колембол. Це свідчить
про великий рівень концентрації домінування декількома масовими видами на тлі
малої чисельності решти видів колембол. Еудомінантом є лісовий вид Xenylla shillei
(Börner, 1903), частка якого в кореневих лапах склала 52,6% від загальної чисельності
видів.
За показником середньої представленості екологічних груп колембол встановлено,
що в деревних мікрооселищах переважають лісові та кортицикольні види (сумарно
88,04%), що дозволяє розглядати це як екологічно стійкий видовий комплекс,
адаптований до тривалого існування в надземному ярусі лісових екосистем.
Проведений аналіз виявив, що 32,5% видів Collembola належать до рідкісних та
унікальних, що в три рази перевищує їхню представленість у ґрунтово-підстилковому
ярусі Карпат. Це свідчить про важливість збереження старовікових дерев, як ключових
осередків біорізноманіття раритетних колембол і, ймовірно, інших членистоногих.

Капрусь І.Я. 2010. Висотна диференціація таксономічного розмаїття колембол у гірських
регіонах України // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. Т. 1(8) 1.
С. 235–246.
Капрусь І.Я. 1999. Значення колембол у системі біоіндикації лісових ценозів Карпат // Праці
наук. тов-ва ім. Шевченка. Львів. Т. 3. С. 235–248.
Капрусь І.Я., Гоблик К.М. 2015. Екологічна та созологічна оцінка ґрунтів Закарпатської
низовини за угрупованнями колембол. Наукові записки Державного природознавчого
музею. Вип. 31. С. 45–58.
Капрусь І.Я. 2013. Хорологія різноманіття колембол (філогенетичний, типологічний і фауністичний
аспекти). Дисертація доктора наук, Інститут зоології НАН України. Київ. 497 с.
Капрусь І.Я., Шрубович Ю.Ю., Таращук М.В. 2006. Каталог колембол (Collembola) і протур
(Protura) України. Львів. 164 с.
Критерії та методика ідентифікації пралісів і старовікових лісів (квазі-пралісів). 2017. За ред.
Р. Волосянчука, Б. Проця, О. Кагала. Львів : Ліга-Пресс. 36 c.
Кузнецова Н.А. 2005. Организация сообществ почвообитающих коллембол. Москва : ГНО
Прометей. 244 с.
Марискевич О.Г., Земан В.В. 2021. Cтаровікові ліси на території НПП «Бойківщина»
(Українські Карпати). «Старовікові ліси як модель – відновлення функціональної суті
карпатських лісів». (Україна, м. Львів 23-24 червня 2021 року). Тези доповідей
міжнародної науково-практичної конференції. 46 с.
Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА. 2021. Праліси та квазіпраліси
Ганьковицького лісництва. Пралісова пам’ятка природи місцевого значення [online].
Доступне <https://www.ecozakarpat.net.ua/parks/pralisova-pamiatka-prirodi-mistsievogho-
znachiennia-pralisi-ta-kvazipralisi-gankovitskogho-lisnitstva> [Дата звернення 20 лютого
2025 року].
Стойко С. М. 2006. Праліси як екологічні моделі для ренатуралізації вторинних фітоценозів //
Укр. ботан. журн. - Т. 63, № 3. - С. 358-268
Стебаева С.К. 1970. Жизненные формы ногохвосток (Collembola). Зоол. журн. Т. 44 № 10.
С. 1437–1454.
Bellinger P.F., Christiansen K.A., Janssens F. 1996–2023. Checklist of the Collembola of the World
[online]. Доступне http://www.collembola.org [Дата звернення 14 лютого 2025 року].
Dunger W., Fiedler H.J. (Hrsg.) 1997. Methoden der Bodenbiologie. Gustav Fischer Verlag Jena,
Villengang. 539 pp.