Page 49 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

48 Сідак С. Ю., Капрусь І.Я.

окремих видів у цьому мікрооселищі. Для оцінки загального видового багатства було
використано індекси Менхініка, Маргалефа та Фішера-альфа. Найвищі значення за
всіма цими показниками продемонстрували таксоцени колембол у кореневих лапах та
органічному субстраті на стовбурі дерева. Це свідчить про високе видове різноманіття
колембол у цих мікрооселищах. Водночас, найнижчі значення спостерігалися у
дендротельмах, що підтверджує малу екологічну ємність цього мікрооселища для
колембол (табл. 3).
На основі узагальнення матеріалу, встановлено, що за видовим багатством у
дослідженому таксоцені переважають представники комплексів мезофільних (34
видів), гігро-мезофільних (21 видів) і ксеро-мезофільних (21 видів) колембол (табл. 1,
3). Цей результат наших досліджень передбачуваний із огляду на різний тип
зволоження досліджених деревних мікрооселищ. Усі представники мезофільного та
гігро-мезофільного комплексів (в середньому 54% від загальної чисельності) є
важливими фауністичними індикаторами мікрооселищ із середнім та підвищеним
рівнем вологості (табл. 5). У досліджених мікрооселищах їхня чисельність коливається
від 16% до 71%, що свідчить про екологічну пластичність видів колембол та здатність
заселяти широкий спектр біотопів. Водночас, незначна представленість колембол
еврибіонтного комплексу (в середньому 15% від загальної чисельності) може свідчити
про екологічну детермінованість і цілісність цього дендрофільного таксоцену та його
адаптацію до різних деревних мікросередовищ.
Досліджений дендрофільний таксоцен колембол містить щонайменше п’ять
основних біотопних груп (табл. 1). Найбільш численні серед них лісові види (60,5%
загальної чисельності), що характерно для стабільних лісових екосистем (Капрусь,
1999). Значна представленість лісо-лучних та лучних видів, які вказують на
екологічний зв’язок між лісовими та відкритими екосистемами. Невелика частка
лучно-степових видів (0,3%) вказує на відсутність у цих деревних мікрооселищ
екологічних умов, близьких до едафотопів лучного степу. Серед життєвих форм
колембол найчисленнішими є верхньопідстилкова (29,1%) та кортицикольна (27,5%)
біоморфи, що вказує на специфічність екологічних умов у деревних мікрооселищах,
які в цілому характеризуються більшими перепадами вологості й температури, ніж у
підстилково-ґрунтовому ярусі лісових екосистем. На основі середньої представленості
екологічних груп колембол можна зробити висновок, що в досліджених деревних
мікрооселищах формується спеціалізований дендрофільний таксоцен колембол. Він
характеризується переважанням лісових видів, а також високою часткою
кортицикольних форм (разом вони складають 88,00%), що дозволяє розглядати його
як екологічно стійкий видовий комплекс, адаптований до тривалого існування в
надземному ярусі лісових екосистем.

Висновки

На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що характерною
особливістю населення колембол у деревних мікрооселищах є його велике видове
різноманіття, спеціалізованість і специфічний набір домінантів у різних їхніх типах.
Встановлено всього 80 видів колембол, які належать до 44 родів і 14 родин. В різних
типах мікрооселищ на рівні точкового альфа–різноманіття (ґрунтова проба, об'єм якої
1 дм ) виявлено від 4 до 25,3 видів колембол, а ценотичного альфа–різноманіття – 58-
3
59 видів, що вказує на великий діапазон варіювання показника видового багатства у
різних варіантах деревних мікрооселищ та в цілому потенційно велику ємність
середовища в них для колембол. Таксоцен колембол характеризується також широким