Page 55 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

54 Білонога В.М., Кияк В.Г.

(Alnus viridis (Chaix) DC.). Відтак, переміщення верхньої межі лісу на вищі рівні зі
збереженням сформованої протягом багатьох століть структури, не є очевидним.
Навпаки, зміна клімату може стати причиною непередбачуваної глибокої
трансформації високогірних лісових екосистем, а не лише спричинитись до звичайної
зміни ареалу P. cembra (Peringer, Frank, Snell, 2022).
Прогнозування розвитку сукцесії, а відтак, напрацювання дієвих заходів щодо
збереження виду та раритетних угруповань з його участю, потребує, насамперед,
формування бази даних популяційних параметрів P. cembra. Перш за все, вона повинна
містити основні демографічні характеристики, які дозволять прогнозувати перебіг
внутрішньопопуляційних процесів, ініційованих кліматогенною сукцесією. Аналіз
реакцій популяції P. cembra дозволить підготувати наукову основу для практичних
рекомендацій щодо запобігання деградації угруповань цього виду в Карпатах. Однак,
питання методики збору даних і популяційного моніторингу залишається відкритими.
Особливості сучасної функціонально-просторової структури популяції сосни
кедрової європейської у Чорногорі зумовлені, окрім історичних аспектів
антропогенного впливу, демутаційними процесами і кліматичними змінами.
P. сembra у порівнянні з основним конкурентом у вторинній сукцесії – ялиною
звичайною, має перевагу в екстремальних екологічних умовах на стрімких скелястих
схилах, на більших висотах з низькими температурами та сильними вітрами, до певної
міри, у місцях сходження снігових лавин.
Аналіз просторової структури за співвідношенням вікових груп у межах існуючого
популяційного ареалу і динаміки поширення сосни кедрової за межі історично
збереженого локалітету (ядра популяції), − свідчить про її позитивну динаміку
(Білонога, Кияк, 2025). У порівнянні з дослідженнями А. Сьродоня (Środoń, 1937), у
популяції розширились контури ареалу на схили прилеглих відрогів гг. Бербенеска,
Мyнчeл та Шпиці вздовж потоків Кізя та Мрея. Протягом останніх 35-40 років
відбулося збільшення площі популяції та її репродуктивної групи. P. сembra внаслідок
демутації колонізує покинуті пасовища, які виникли на верхній межі лісового поясу, і
водночас поширюється на вищі гіпсометричні рівні у субальпійський пояс.
У межах лісового поясу P. сembra загалом поступається P. abies у темпах
колонізації, а її участь у деревостані становить не більше 5%. Однак, в умовах,
несприятливих для ялини звичайної у субальпійському поясі, колонізація вільних ніш
може відбуватись переважно за рахунок сосни кедрової. Періодичність плодоношення
сосни кедрової у популяції становить 5-7 років, що відображається на її віковій
структурі. Наприклад, у межах оселища можна виділити різні фрагменти з виразним
домінуванням особин одного віку. Зокрема, фрагменти з переважанням молодих
особин віком близько 35-40, 25 чи 10 років. На ділянках, які колонізувались
найшвидше, частка молодих прегенеративних особин не перевищує 15%, решта –
молоді генеративні. Найбільший відсоток молодих особин (80-93%) на ділянках, які
все ще перебувають під помірним випасом. Загалом, розподіл підросту є
нерівномірним, а його щільність варіює від 0 до 4 (7) особин на 0,1 га. У межах
материнського ядра P. сembra підріст трапляється лише у невеликих «вікнах» у
суцільному наметі крон ялини звичайної і сосни кедрової. Тобто, вікова структура
популяції визначається наявністю вільних для підросту ніш на момент масового
плодоношення, преференцій стосовно місця закладки запасів насіння та чисельності
кедрівки.