Page 54 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Особливості моніторингу популяції Pinus сembra L. (Pinaceae) … 53

н.р.м. Окремі особини чи групи трапляються у поясі криволісся сосни гірської на
висоті до 1700 м н.р.м. (Сіренко, 2005; 2008). Нижня межа поширення за різними
авторами коливається від 850 м н.р.м. (г. Кінь Ґрофецький (Ґорґан) – Szafer, 1914) до
750 м н.р.м. (урочище Бредулець, філія «Надвірнянське лісове господарство» ДСГП
«Ліси України» – Сіренко, 2005; 2008). Найбільші за площею локалітети P. сembra –
площею від 70 до 400 га, зосереджені на північно-західній межі його ареалу в
Українських Карпатах, у Ґорґанах. У південній та південно-східній частині ареалу P.
сembra розташовані порівняно невеликі оселища, а також найбільше втрачених
оселищ.
За результатами аналізу матеріалів лісовпорядкування, проведеними О.Г. Сіренко
(Сіренко, 2005; 2008), в Українських Карпатах підтвердженими є 135 локалітетів P.
сembra, загальною площею біля 4195 га. З них лише 35 га у Чорногірському масиві.
Авторка також наголошує, що природні деревостани з участю P. сembra поступово
зменшуються, а протягом другої половини 20 ст. в Українських Карпатах було
втрачено близько третини їх загальної площі. При цьому, загроза подальшого
зникнення низки локалітетів є актуальною.
Сучасна динаміка верхньої межі лісу в Карпатах включає не тільки відновлення її
історичних параметрів у результаті демутації, але й активне просування на вищі
гіпсометричні рівні внаслідок кліматичних змін. У високогір’ї Карпат в умовах,
прийнятних для Picea abies (L.) H.Karst., – на нижчих висотах з вищою сумою
ефективних температур повітря, на захищених від вітру схилах і в улоговинах, –
вторинні сукцесії прямують насамперед до відновлення природньої кліматичної межі
лісового поясу шляхом поглинання ялиною звичайною післялісових лук, які більше не
використовуються як пасовища. У більш екстремальних умовах на контакті лісового
поясу та субальпійського криволісся Pinus mugo Turra чи на кам’янистих розсипищах
(ґреґотах) сосна кедрова європейська має істотні переваги над ялиною. Водночас, з
підвищенням середньорічної температури повітря, з’являється можливість для
зазначених видів просуватись вище. Як наслідок, формується нова кліматична межа
між лісовим і субальпійським поясами. Це, загалом, відповідає процесам, які
відбуваються у гірських системах Центральної Європи, і підтверджується
моделюванням динаміки рослинного покриву у високогір’ї в умовах потепління
(Arend et al., 2016; Bolliger, Kienast, Zimmermann, 2000; Giammarchi et al., 2017;
Holtmeier, Broll 2018; Risch et al., 2004).
Високогірні лісові екосистеми за участі Pinus cembra на контакті лісового та
субальпійського поясів перебувають під охороною, відповідно до Директив Ради
92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 року про охорону природних оселищ та дикої фауни і
флори. Найбільшу сучасну загрозу для сосни кедрової європейської ймовірно
становлять кліматичні зміни, попри те, що підвищення температури повітря сприяє
пом’якшенню екстремальності умов зростання, інтенсифікації росту дерев та створює
передумови для розширення її популяційного ареалу. Перспективи P. cembra не є
цілком з’ясованими, оскільки можливий сценарій розвитку залежить від взаємодії
низки природних і антропогенних чинників, зокрема, реакції на потепління популяцій
швидкорослих конкурентних деревних і чагарникових видів, а також, від способів та
інтенсивності землекористування, пасторального навантаження, рекреації тощо.
Колонізація субальпійського поясу може розвиватись у напрямку домінування більш
динамічних рослинних угруповань ялини звичайної, сосни гірської чи вільхи зеленої