Page 46 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2025 Вип. 41

Населення колембол деревних мікрооселищ … 45

можна віднести до «неануроїдно-онихіуроїдного» підтипу. Цей тип фауни характерний
для сибірської тайги, однак ще потребує дослідження. Можна припустити, що такий тип
склався тому, що, як і в суворих кліматичних умовах сибірської тайги, колемболи
переживають несприятливі умови на стовбурі дерева, порівняно з ґрунтово-підстилковим
ярусом. Однак даний підтип фауни належить до «ізотомоїдного» типу, який притаманний
у цілому фауні колембол України (Капрусь, 2010).
Таблиця 3

Показники різноманіття дослідженого таксоцену в деревних мікрооселищах

Показники Т. Д. М. Д. З.С. Д. О.С. К. Л.
1 2 3 4 5 6 7
Щільність, тис. екз./дм 19,9 43,7 26,6 6,7 18,8 53,2
3
Індекс Сімпсона (1–D) 0,90 0,8 0,8 0,9 0,9 0,7
Індекс Шеннона (H’) 3,0 2,6 2,3 2,4 3,1 2,3
Вирівняність за H’ (J) 0,8 0,7 0,7 0,7 0,8 0,6
Вирівняність (e^H/S) 0,5 0,5 0,4 0,6 0,6 0,2
Індекс Бергера–Паркера (d) 0,2 0,2 0,3 0,2 0,1 0,5
Індекс Менхініка (IMe) 3,7 4,3 2,5 1,7 3,8 4,9
Індекс Маргалефа (IMa) 7,8 7,8 5,2 3,5 8,0 10,4
Індекс Фішер–альфа (IFα) 21,2 28,6 10,7 5,9 22,3 38,0
Таксоцен колембол Ганьковицького лісництва
Точкове альфа–різноманіття,
в середньому видів/проба 13 14 9 11 4 25,3
Загальне видове багатство по мікрооселищах
всього видів у серії з 3 проб 26 26 18 15 9 44
Ценотичне альфа–різноманіття (S), всього
видів у серії з 18 проб 59
Таксоцену колембол г. Бучок, НПП «Бойківщина»
Точкове альфа–різноманіття, 7 19 9,3 - 14,66 13,3
в середньому видів/проба
Загальне видове багатство по мікрооселищах
всього видів у серії з 3 проб 13 34 14 - 35 27
Ценотичне альфа–різноманіття (S), всього
видів у серії з 15 проб 58

Примітка: Характеристику деревних мікрооселищ наведено у розділі «Матеріал і методи
досліджень»

Раритетний компонент колемболофауни. Рідкісні та унікальні види ґрунтових
тварин, як відомо, є найціннішим еколого-фауністичним і природоохоронним ресурсом.
Вони можуть свідчити про історію регіональної фауни, рівень натуральності як окремих
таксоценів тварин, так і екосистем у цілому, а також наявний біотичний потенціал
ґрунтів для його відтворення у майбутньому. Ці види можна розглядати як біомаркери
природоохоронної цінності ґрунтової біоти в конкретних едафотопах (Капрусь, Гоблик,
2015). Такі види в спеціальній літературі прийнято називати «видами-мішенями», які
можуть бути використаними для оцінки рівня раритетності різноманіття ґрунтової біоти,
інвентаризації найцінніших з природничої точки зору її елементів, а також розроблення
пропозицій для оптимізації регіональної природоохоронної мережі. До цінних
(раритетних) елементів ґрунтової фауни за літературними даними (Капрусь, Гоблик,
2015) було віднесено вісім категорій таксонів: 1) види з «Червоної книги України», 2)
види в типових оселищах (loci typici), 3) ендемічні види, 4) реліктові таксони, 5) локально
поширені монтанні види, 6) види на межі свого ареалу в районі дослідження, 7)
диз’юнктивні зоогеографічні елементи (найчастіше бореомонтанні), а також 8) рідкісні
види, які відомі з кількох місць у світі.