Page 119 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

118 Вовк О.Б., Орлов О.Л.

умовно не порушених фрагментів. Зв’язки між структурними окремостями ущільненого
ґрунту стають міцнішими, а відтак він чинить опір водним потокам, які оминаючи щільні
ділянки спрямовують свій зростаючий руйнівний потенціал на більш пухку ґрунтову
поверхню. Напрямлені течії води в заплаві змивають потенційно родючий шар ґрунту на
одних її частинах, а акумулюють на інших – підвищених та ущільнених ділянках, ще
більш розчленовуючи поверхню заплави. Після відтоку повеневих вод на поверхні
заплави формується специфічний мікрорельєф з амплітудою перевищень між його
елементами до 30-40 см. З кожним наступним повенево-паводковим періодом
розчленованість рельєфу заплави зростає. В місцях активного відвідування заплавних
лісів рекреантами, щільність будови ґрунту зростає на 60-65% в порівнянні з
непорушеним аналогом (таблиця), що викликає суттєве погіршення його водно-
повітряного режиму. Надлишок вологи в корененасиченому горизонті зумовлює
активізацію анаеробних процесів та його оглеєння, що може призвести до порушення
механізмів живлення рослин і відмирання їхньої кореневої системи.
Ґрунти гідроморфного ряду формуються в умовах надлишкового зволоження
атмосферними та ґрунтовими водами під специфічною вологолюбною трав’яною
рослинністю, іноді за участю деревних порід – вільхи, верби тощо. Вони приурочені
до старичних та притерасних понижень, днищ балок, а також безстічних улоговин.
Часто заболочені ділянки трапляються на терасах, складених давньоалювіальними та
алювіально-делювіальними відкладами. Займаючи порівняно невеликі площі в
долинах річок Тиса, Латориця, Боржава, гідроморфні ґрунти представлені
здебільшого лучно-болотними та оторфовано-глейовими різновидами.
В період екстенсивного сільськогосподарського виробництва, значні площі
низинних боліт Закарпаття були необдумано осушені, що призвело до загального
зниження рівня ґрунтових вод. На місці болотних ґрунтів формуються їхні осушені
підтипи, а ґрунтотворні процеси змінюють розподіл речовини з акумулятивного до
елювіального. Відбувається спалах окисних процесів, нагромадження органіки
змінюється її активним розкладом, разюче змінюються водно-фізичні властивості
ґрунту. Активніше задіяними для господарських потреб є оторфовані ґрунти болотного
ряду, а саме оторфовано-глейові різновиди, які за своїми властивостями тяжіють до
лучно-болотних типів. За умов подальшого осушення і пониження рівня ґрунтових вод,
в них руйнується капілярний зв’язок між горизонтами і спрямованість ґрунтотворних
процесів може набути торфово-акумулятивного вектора. Часто депресійна зона
пониження ґрунтових вод виходить за межі трав’яних угруповань, які осушувались для
потреб рільництва і може охопити заболочені лісові угруповання з домінуванням дуба
та вільхи. Зміна гідрологічного режиму в таких лісах провокує перебудову, переважно
спрощення, рослинних угруповань і зникнення багатьох цінних видів рослин.
Тривале сільськогосподарське використання оторфовано-глейових осушених
ґрунтів змінює спрямування ґрунтотворних процесів у сторону формування нових типів,
вже природно-антропогенних, ґрунтів. Такий новий ґрунтовий різновид було описано
нами в центральній частині урочища «Чорний мочар», обширні простори якого були
осушені зовнішнім дренажем та розорані під зернові культури. Оторфовано-глейовий
осушений повторно антропогенізований ґрунт урочища ущільнений вже з поверхні
3
(щільність будови горизонту Нт - 1,2 г/см ), а перехідні до материнської породи глейові
горизонти та сама порода, після відведення ґрунтових вод, стають дуже щільними і
злитими, практично позбавленими пор аерації. Вологозабезпеченість корененасичених