Page 115 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2024 Вип. 40

114 Вовк О.Б., Орлов О.Л.

ґрунтоутворення, заплавний «земноводний» водний режим, постійне омолодження
ґрунтів, висока біогенність середовища на фоні значної забезпеченості біофільними
елементами (Наконечний, Позняк, 2011).
Закарпатська низовина – обширний рівнинний регіон, сучасна поверхня якого
сформована геологічною роботою річки Тиси та її приток, тому її ще називають
Притисянською. Тиса і майже всі її притоки беруть початок в горах, привододільній
частині Українських Карпат і течуть, в основному, у південно-західному напрямку
виходячи на обширну Закарпатську низовину. В межах низовини нижні течії Тиси,
Боржави, Латориці та Ужа набувають передгірно-рівнинного характеру, значно
зменшуючи свою швидкість. Загалом, гідромережа Закарпаття характеризується
2
значною густотою – 1,3-2,5 км/км та високою водністю (Ковальчук, 2003).
Формування більшої частини річкового стоку в горах, різкий перепад висот в місцях
виходу рік на низовину та незначні відносні висоти самої низовини, зумовлюють
утворення потужних сезонних повенево-паводкових хвиль, які швидко піднімають
рівень води в низинному руслі рік та затоплюють всю широку заплаву, несучи з собою
річковий намул – основний ґрунтоформуючий матеріал алювіальних ґрунтів. Однак,
після проведення масштабних гідротехнічних робіт з регулювання стоку, значні площі
заплави залишились поза затопленням, натомість зазнали активного
сільськогосподарського навантаження. На сьогоднішній день, площа осушених земель
Закарпатської низовини становить понад 180 тис. га, а площа зрошуваних угідь – 5,5
тис. га, що, загалом, складає 56% площі низовини (в межах Ужгородського,
Берегівського, Мукачівського та Виноградівського районів) та 14% під площі
Закарпатської області (Екологічний паспорт ..., 2022).
Впродовж останніх 70-100 років заплави середніх і нижніх течій найбільших річок
Закарпаття були ізольовані від повеневих і паводкових вод дамбами, що зруйнувало
механізм надходження і включення в ґрунтоутворення річкового намулу. Тривала
відсутність намулу суттєво вплинула на морфологію та властивості алювіальних ґрунтів аж
до втрати ними типових ознак (Вовк, Орлов, 2008; Перець, Вовк, Орлов, 2017; Перець,
2017а). Будівництво водовідвідних каналів призвело до різкого зниження рівня ґрунтових
вод, що спровокувало зміну водного режиму, а відтак вплинуло і на перебіг
внутрішньоґрунтових процесів. Ми спостерігаємо антропогенно визначену трансформацію
ґрунтотворних процесів та формування тут ґрунтових одиниць зі зміненим генетичним
профілем, властивостями та функціями, з додатковим деструктивним навантаженням через
рільництво, сінокосіння, випасання і рекреацію. Науковці опинились в ситуації, коли дані
масштабних минулих обстежень ґрунтів та ґрунтового покриву Закарпатської низовини
втратили свою актуальність, а точкові сучасні дослідження не дають змоги оцінити
різноманіття та функціональний стан ґрунтів заплав загалом. Тому, опираючись на
результати власних досліджень та літературні дані, ми поставили собі за мету
охарактеризувати закономірності та особливості сучасного стану ґрунтів заплавних
комплексів Закарпатської низовини в умовах впливу природних та антропогенних чинників
з елементами прогностичного моделювання динаміки подальшого розвитку ґрунтів та
ґрунтового покриву регіону.

Матеріал і методика досліджень

Вивчення впливу різнопланової антропогенної трансформації на будову та властивості
алювіальних ґрунтів, структуру ґрунтового покриву заплав, проводили на теренах