Page 82 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

80 Рагуліна М. Є., Орлов О. Л., Дмитрук Р. Я., Борняк У. І.

вуглекислий газ поглинається на потреби фотосинтезу, а слабко розчинні солі
відкладаються на поверхні колоній у вигляді кірки; так само інкрустуються внутрішні
клітинні стінки (Rainey & Jones, 2007). З часом органічні рештки розкладаються,
залишаючи лише петрифікований «скелет» –так утворюються первинні строматоліти
(Freytet & Plet, 1991) та бріоліти (Hugonnot, 2017), що є ініціальною ланкою біотичного
нагромадження травертинів.
Антропогенні чинники. Давнє загосподарювання досліджуваної території призвело
до антропогенної трансформації багатьох джерел, які здавна є ресурсом води для
потреб місцевого населення. Зберігаючи оригінальний хімічних склад, модифіковані у
різний спосіб джерела нерідко продовжують продукувати травертини як на природних
(облицювальний камінь), так і штучних (бетон, кераміка тощо) субстратах. Проте, в
окремих випадках, антропогенне втручанні у гідрологічні об’єкти призводить до
цілковитої (постійної чи тимчасової) інактивації процесів туфогенезу, внаслідок
осушення частини масиву, поглиблення та спрямлення русла, зміна швидкості течії
тощо.
Всього було обстежено 84 жорстководні джерела в межах Львівського Розточчя, які
зосереджені на 18 локаціях (потоках); на 45-ти з них було виявлено відклади туфу різної
потужності. Всі потоки є допливами р. Полтви (басейн Західного Бугу).
1. Джерело на допливі р. Млинівки – ур. Берекавиця, с. Завадів.
Джерело розташоване на території старої каменярні кінця XVIII – сер. XIX ст.
Вперше згадується М. Ломницьким: «На самій межі вапнякового конгломерату з
крейдовими породами, б’ють досить потужні джерела, що утворюють значні поклади
травертину» (1897). На сьогодні тут залишилось лише одне джерело, що має два
витоки; перший – виведений в трубу, другий – виклинюється зі схилу. Під час
облаштування Хресної дороги місце навколо нього втратило природний вигляд, а
поклади травертину були знищені – вдалось відшукати лише кілька дрібних уламків.
На витоках та у спрямленому руслі ознаки туфонагромадження відсутні.
2. Джерела на витоках Грибовицького потоку – с. Малі Грибовичі.
Сучасний витік Грибовицького потоку розташований поміж дачної забудови і є
каптований бетонним колодязем, ще три трансформовані аналогічним чином джерела
(ліві допливи) розташовані нижче за течією. Ознаки туфонагромадження присутні лише
на витоках. Тут, на стінці колодязя під трубою утворився потужний травертиновий
наріст під моховою рослинністю. Нижче за течією сформувався унікальний для регіону
Розточчя травертиновий гребінь, довжиною біля 10 м, природним жолобом якого стікає
вода. Джерело відзначається значною інтенсивністю туфонагромадження за активної
участі мохоподібних та ціанобактерій. В минулому активна зона джерела була ширшою
– обабіч гребня сформувався ступінчастий каскад шириною ~ 5 м, нині практично сухий.
Два природні джерела правих допливів потоку, що виклинюються зі схилів г.
Михайловщина, теж є помітно трансформовані (розширення виходів). На першому –
збереглись точкові поклади щільного травертину, у короткому руслі присутні дрібні
ініціальні утвори; на другому – виявлено свіжий поріг з моховою рослинністю у місці
впадіння в основний потік.
3. Джерела на витоках Гамулецького потоку – ур. Гамулець, смт. Брюховичі.
Потік спадає з правого борту залісненого яру, де формує мальовничий водоспад з
карнизом та печеркою, що нижче по схилу переходить у ступінчастий каскад. Перші
відомості про цю місцину знаходимо у праці А.М. Ломницького. Згадано, що під