Page 79 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2023 Вип. 39

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 39 (Львів, 2023)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 39 (Lviv, 2023)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.77-88

УДК 551.4:502.4

2
1
1
2
Рагуліна М.Є. , Орлов О.Л. , Дмитрук Р.Я. , Борняк У.І.

ТРАВЕРТИНОВІ ДЖЕРЕЛА ЛЬВІВСЬКОГО РОЗТОЧЧЯ І ПРИЛЕГЛИХ
ТЕРИТОРІЙ: РЕТРОСПЕКТИВА ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Обстежено 18 локацій потенційно туфогенних потоків Львівського Розточчя та
проведено оцінку їхнього сучасного стану. Підвищена мінералізація підземних вод,
специфічна структура річково-ерозійної мережі, розташування у зоні теплого клімату
з надмірним зволоженням та розвиток колоній кальцієфільних організмів
(ціанобактерій, водоростей та мохів) у місцях виходу водотоків є сприятливими
чинниками формування травертинових відкладів. Встановлено, що високий рівень
антропопресії призвів до трансформації більшості туфогенних водотоків та зниження
їхньої активності. З 84 обстежених джерел більшість є помітно антропізовані
(63,1%), близько чверті (23,8%) зазнали незначних змін та є напівприродними за своїм
походженням і лише незначна частка зберегла природний характер (13,1%). Природні
та напівприродні травертинові джерела зі збереженим біорізноманіттям є
перспективними потенційними об’єктами Смарагдової мережі регіону Розточчя.
Ключові слова: травертинові (жорстководні) джерела, Львівське Розточчя,
рідкісні оселища, мохоподібні.

Травертинові джерела (petrifying springs) – унікальні природні утворення, що
формуються складною комплексною взаємодією абіотичних та біотичних чинників,
які обумовлюють випадання карбонатів кальцію та магнію з перенасичених
гідрокарбонатами розчинів. Таким чином утворюються травертини (прісноводні
вапнякові туфи) – специфічні карбонатні породи осадового типу, поширені в
континентальних водоймах – джерелах, потоках, озерах тощо (Lyons & Kelly, 2016).
Формування травертинів обумовлено низкою взаємопов’язаних чинників:
геологічних – наявністю карбонатних порід, їхньою тріщинуватістю та
водопроникністю тощо; геоморфологічних – наявністю урвищ, крутих схилів, терас,
де відслонюються зазначені породи (сприятливість рельєфу); гідрологічних – водами,
насиченими гідрокарбонатами; кліматичних – тривалим теплим періодом та
достатньою кількістю атмосферних опадів; біотичних – наявністю специфічних
туфотвірних мохів, водоростей, ціанобактерій (Дідух та ін., 2018).
Львівське Розточчя – крайній фізико-географічний район Українського Розточчя,
розташований на південному сході пасма з абсолютними висотами 370-400 м. н.р.м.
Територія Львівського Розточчя характеризуються ступінчастим (ярусним) рельєфом,
глибоко врізаними V-подібними ярами (дебрами), що творять густу сітку
розчленування та стрімкими схилами різної крутизни (Муха, Яворський, 2015).
Історія досліджень травертинових джерел Львівського Розточчя налічує вже понад
120 років. Перші згадки про ці утворення зустрічаємо у праці A. М. Ломницького
«Geologia Lwowa i okolicy» (1897). Автором наводяться знахідки травертинів (як
геологічних об’єктів) на витоках та допливах річок Млинівки, Яричівки, Маруньки та
Кабанівки (Łomnicki, 1897). У подальших дослідженнях ці утворення, на жаль,
лишаються поза увагою природознавців. Лише в останнє десятиріччя інтерес до цих