Page 222 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.219-230

УДК 81'373+599:595.768.11

2
1
Заморока А.М. , Михайлюк-Заморока О.В.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УНІФІКАЦІЇ І ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
НОМЕНКЛАТУРИ НАЙМЕНУВАНЬ СКРИПУНОВИХ (COLEOPTERA:
CERAMBYCIDAE) ІЗ ФАВНИ УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИХ ЕКЗОТІВ. ЧАСТИНА ІІ:
ПІДРОДИНА КОЗАКОВІ (CERAMBYCINAE)
Друга частина є продовженням уніфікації та кодифікації української національної
наукової номенклатури назв родини скрипунових жуків присвячена підродині козакових
(Cerambycinae). У статті проаналізовано вживання українських назв у різних
публікаціях за останні два століття. Подано критичну ревізію назв таксонів козакових
різних рівнів від підвидів до підродини. Виявлено численні російські кальки та латинські
транслітерації, які запропоновано вилучити із обігу, замінивши їх на питомо українські
назви та/або адаптовані переклади з латинської мови. Загалом, придатними для
використання в українській національній номенклатурі виявились лише 35 поширених у
літературі назв козакових. Інші назви є непридатними через застосування
небіномінальної номенклатури або заміщувальних назв із російської чи латинської мов.
Назви для 122-х таксонів запропоновано вперше і обґрунтовано їх використання.
Наведено розгорнену українську номенклатуру підродини козакові (Cerambycinae),
загальним обсягом 157 таксонів: 1 підродина; 1 надтриба, 19 триб, 4 підтриби, 43 роди,
4 підроди, 81 вид та 4 підвиди.
Ключові слова: українська вернакулярна номенклатура, козакові, скрипунові,
Cerambycidae.

У першій частині пропозицій щодо уніфікації і застосування національної
номенклатури найменувань Скрипунових (Заморока, 2022), ми детально розглянули
підродини куцовусеві і фрузеві, а також історичний вимір творення назв. Цей вимір
включає численні праці українських дослідників ХІХ і ХХ століть (Верхратський,
1864-1908; Щоголів, 1919-1920; Щоголів, Паночіні, 1928). Також нами було
проаналізовано причини і способи зупинки розвою української біологічної
номенклатури у СРСР і впровадження натомість чужорідних зросійщених або
латинізованих назв; намагання повністю стерти питомо українські назви і для
Скрипунових. У значній мірі, цих цілей було досягнуто, й у другій половині ХХ та на
початку ХХІ століть в українській ентомології використовувався «термінологічний
суржик» (Некрутенко, 2003). На жаль, його використання продовжується і надалі.

Матеріали і методи досліджень

Дослідження ґрунтується на працях Верхратського (1864-1908), Щоголіва (1919-
1920), Щоголіва і Паночіні (1928); словниках української мови (Словарь…, 1907-1909;
Словник…, 1970-1980), зоологічної номенклатури (Маркевич, Татарко, 1983),
біологічної термінології (Паночіні, 1931); фавністичних зведеннях Скрипунових
України (Зайців, 1928-1949; Загайкевич, 1957-1961; Бартенев, 2009; Кравченко,
Кравченко, 2009; Заморока, 2009-2012; Заморока та ін., 2017; Zamoroka et al, 2012;
Zamoroka, 2021, 2022); базі даних «Titan» (Tavakilian, Chevillotte, 2021) та Nomenclator
zoologicus (Agassiz, 1842-1846). Правила, використані при утворені та уніфікації