Page 214 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури … 211

1.12. Непридатними для національної номенклатури визначені назви, які є
кальками або неправильними перекладами із російської, польської та латинської мов,
навіть за умови їх найчастішого вживання. Непридатними для вжитку також визначені
біномени та прикладки для означення родів, а також використання дефісу у видових
епітетах (включаючи відтінки кольорів) та три- і чотириномени для означення самих
видів.
Вживання назв таксонів.
Єдиною правильною науковою назвою є валідна латинська назва, утворена
відповідно до норм чинної редакції Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури
(Міжнародний кодекс…, 2003). Вживання українських назв має рекомендаційний
характер і не може замінити латинську назву в наукових публікаціях. Супровід
наукових латинських назв українськими є бажаним, коли це доречно, у наукових
публікаціях, а також їх використання у науково-популярних та художніх творах,
освітніх матеріалах, усному мовленні. Вживання назв, уніфікованих у чинній
публікації, є добровільним, і окрім них допускається використання інших
вернакулярних назв на розсуд того чи іншого автора.
Номенклатурний нарис.
Для таксону поданий номенклатурний нарис за стандартизованою схемою: 1) Ранг
таксону (наприклад, рід або вид), пропонована українська назва, наукова (латинська)
назва; 2) LAT – етимологія наукової назви таксону; 3) УКР – етимологія пропонованої
української назви; 4) Інші вернакулярні назви (за умови їх наявності); 5) Коментар (за
потреби). Назви, що запропоновані вперше, позначені зірочкою (*).

Результати досліджень

Традиційно більшість видів Cerambycidae в Україні йменували скрипунами
(Верхратський, 1864-1906; Щоголів, 1919-1920; Щоголів, Паночіні, 1928; Зайців, 1928,
1929, 1931, 1949; Паночіні, 1931; Руднєв, 1935; Загайкевич, 1959), що відображає їх
унікальну поведінкову реакцію на небезпеку – різкий ритмічний скрип. Ці звуки мають
механічну природу і утворюються шляхом тертя ребристого виросту передньоспинки
об особливі ребра середньоспинки. Спійманий жук скрипить, що давно відмічено у
народних назвах. Попри те, локально вживались декотрі інші назви, наприклад, у
Галичині – довгорожці та ковзани (Верхратський, 1906); на Надніпрянщині – козаки
(Щоголів, 1919-1920; Щоголів, Паночіні, 1928). У своїй праці Щоголів і Паночіні
(1928) запропонували закріпити за родиною Cerambycidae українську назву
скрипунуваті, одначе, опираючись на сучасні номенклатурні пропозиції щодо
утворення назв родин у інших комах (Корнєєв, Вервес, 2017), вважаємо, що утворення
української назви таксону повинне бути уніфікованим. Саме тому у чинній праці
приймаємо назву скрипунові.
Впродовж ХХ століття спостерігався "штучний добір" української назви для
родини Cerambycidae. Якщо на початку століття поруч найпоширенішої із назв –
скрипуни, вживались також зазначені вище регіональні варіації, то на початку 1930-х,
зі згортанням "політики коренізації" у СРСР, усі вони були відкинуті. У результаті в
період 1930-1940-х років використовувалась лише одна назва – скрипуни (Зайців,
1929, 1931; Паночіні, 1931; Руднєв, 1935). Проте, у загальній канві примусової
політики "інтернаціоналізації" та штучного "зближення мов" у СРСР (Пономарів,
2002; Сокол, 2010; Вакуленко, 2015), питомо українська назва скрипуни була вилучена