Page 210 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 38 (Львів, 2022)
Proceedings of the State Natural History Museum. Issue 38 (Lviv, 2022)

DOI: https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.207-218

УДК 81'373+599:595.768.11

Заморока А.М.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УНІФІКАЦІЇ І ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
НОМЕНКЛАТУРИ НАЙМЕНУВАНЬ СКРИПУНОВИХ (COLEOPTERA:
CERAMBYCIDAE) ІЗ ФАВНИ УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИХ ЕКЗОТІВ. ЧАСТИНА І:
ПІДРОДИНИ КУЦОВУСОВІ (SPONDYLIDINAE) ТА ФРУЗЕВІ (PRIONINAE)

У статті здійснено огляд та аналіз розвитку і причин змін у творенні української
національної номенклатури для таксонів родини скрипунових. Представлені традиційні
українські форми назв скрипунових та їх реґіональні варіації, а також історичні спроби
їх кодифікації. Починаючи із середини ХІХ століття, народні назви для окремих груп
скрипунових систематично публікувались у наукових працях і підручниках із зоології, а
на початку ХХ століття були упорядковані в належні словники зоологічної
номенклатури. Розвиток української національної номенклатури було штучно зупинено
на початку 1930-х років, коли почалось впровадження політики "інтернаціоналізації"
та штучного "зближення мов". Традиційні українські назви скрипунових були вилучені із
обігу і заміщені "вусачі" – на співзвучні із російськими "усачи", а у другій половині ХХ
століття повторно заміщені на російські кальки та латинські транслітерації. У чинній
роботі запропоновані методологічні підходи до утворення й уніфікації українських назв
таксонів, узгоджених відповідно до чинного правопису української мови. Обґрунтовано
вибір тієї чи іншої української назви для її застосування поруч із науковою латинською.
Наведено розгорнену українську номенклатуру скрипунових із підродин куцовусові
(Spondylidinae) та фрузеві (Prioninae), загальним обсягом 46 таксонів: 2 підродини; 10
триб, 17 родів та 17 видів.
Ключові слова: українська номенклатура, скрипунові, Cerambycidae.

Творення української біологічної номенклатури налічує понад півтора століття. Її
початком стала праця І. Верхратського (1864), у якій вперше зібрано народні назви
тварин і рослин. Він співставив їх із науковими – латинськими, та вернакулярними
німецькими назвами. Верхратський обґрунтовував доцільність укладання української
номенклатури тим, що на той час існував гострий брак навчальної літератури і
наукової термінології, адаптованих українською мовою, на викладання якою
перейшло багато ґімназій (Верхратський, 1864). Він навів декілька назв для жуків
родини скрипунових, зокрема для Cerambyx Linnaeus, 1758, Dorcadion Dalman, 1817,
Lamia Fabricius, 1775. У пізніших своїх працях Верхратський (1869а, б; 1872а, б; 1879;
1895; 1908) навів значно багатший матеріал щодо українських назв скрипунових.
Значний вклад у становлення української ентомологічної номенклатури здійснений
І. Щоголівим, який з-поміж усього також подав пропозиції щодо впровадження назв
скрипунових (Щоголів, 1919-1920; Щоголів і Паночіні, 1928). Особливістю його праць
є наведення переважно українських біноменів, які позначають видову приналежність
із чітким окресленням родової назви та видового епітету. Щоголів також запропонував
бажані до вжитку основні назви, які виокремлені у його працях скорописом, а також
подав вичерпний перелік синонімів. Слід зазначити, що назва родини Cerambycidae у
працях Щоголіва дуже варіює і відрізняється від наведеної Верхратським (1906). Якщо
спершу він запропонував бажаними до вжитку назви "Козаки" та "Скрипуни"