Page 213 - Наукові записки Державного природознавчого музею, 2022 Вип. 38

210 Заморока А.М.

1.3. Назви триб, надтриб і підтриб – присвійні прикметники, утворені від назв
типових родів шляхом додавання до кореня слова суфіксу -цев- та закінчення -і.
Наприклад, куцовус – куцовусцеві, бунчужник – бунчужцеві, травоколірник –
травоколірцеві, вузькокрил – вузькокрильцеві. В окремих випадках спостерігається
випадіння літер, наприклад, усічовець – усічовцеві, або їх чергування, наприклад,
козорожець – козоріжцеві, рівноніг – рівноніжцеві тощо. Однак, із таким словотвором
пов'язане виникнення нетипових для української мови форм слів, які, окрім того, є
складними у вимові. Для їх усунення запропоновано низку винятків із правила,
наприклад: смоляник – смолянцеві (замість смолцеві), вечірник – вечірницеві (замість
вечірцеві) тощо.
1.4. Назви родів – це іменники у називному відмінку відповідного роду,
представлені у формі простого або складного слова без дефісу. Використання
прикладок (наприклад, вусач-волохатик, вусач-шкіряник, жук-вусач тощо) та
поєднання з прикметниками (наприклад, вусач дубовий, вусач ялиновий, вусач
блискучогрудий тощо) для означення таксонів родового рангу не допускалося.
1.5. Назви видів утворювались виключно у формі біноменів. Триномени
застосовані для означення таксонів підвидового рангу і лише у випадках, коли це
доцільно. Біномени складені із назви роду – іменника, та видового епітету –
прикметника. Триномени включають додатковий прикметник, який є винятково
підвидовим епітетом.
1.6. Видові чи підвидові епітети, назви яких походять від прізвищ чи імен людей,
формувались за правилами утворення присвійних прикметників: 1) від іменників
твердої групи – за допомогою суфіксів -ів- / -ов- (наприклад, М'ярд – М'ярдів, Келер –
Келерів, Кізенветтер – Кізенветтерів тощо); 2) від іменників м'якої та мішаної груп
– -ів- / -ев- (наприклад, Ґабрієль – Ґабрієлів, Скополі – Скополів); 3) при закінченні
твірної основи на -й за допомогою суфіксів -їв- / -єв- (наприклад, Лінней – Ліннеїв,
Нодьє – Нодьєвий). Винятком були прізвища, які за походженням уже є присвійними
прикметниками, але виступають у ролі іменників – відповідний епітет утворювався
родовим відмінком (наприклад, Демидов – Демидова, Бартенєв – Бартенєва або
Мокжецький – Мокжецького, Городинський – Городинського).
1.7. Прикметники від топонімів утворювали додаванням суфіксу -ськ- (наприклад,
Буда – будський, Опілля – опільський тощо).
1.8. Подвоєння літер зберігали лише у прикметниках, утворених від прізвищ та імен
людей (наприклад, Кізенветтер – Кізенветтерів), а у загальних назвах похідних від
топонімів – ні (наприклад, Опілля – опільський).
1.9. Транслітерація назв із латини була виключена цілковито.
1.10. Таксонам, для яких українські назви були відсутні, запропоновано
адаптований переклад латинських наукових назв (наприклад, Calamobius –
κάλαμος+βιόω – мешканець соломини – солом'яник). У окремих випадках, при
неможливості здійснити адекватний адаптований переклад, запропоновані асоціативні
назви пов'язані із біологією або морфологією (наприклад, Saphanus – σαφήνης –
доступний – смоляник, від смоляно-чорного забарвлення тіла). Доцільність таких
пропозицій обґрунтована у кожному окремому випадку.
1.11. Пріоритизація назви таксону, рекомендованої до вжитку, здійснювалась
шляхом встановлення традиційної найдавнішої або найпоширенішої її форми в
українській мові.